- Для діагностики інсуліном (пухлин підшлункової залози) і для з’ясування причин гострої або хронічної гіпоглікемії (разом з тестом на глюкозу і на С-пептид).
- Для спостереження за ендогенним інсуліном, що синтезується бета-клітинами.
- Для виявлення несприйнятливості до інсуліну.
- Щоб з’ясувати, коли пацієнтам, що страждають на діабет другого типу, потрібно почати прийом інсуліну або гіпоглікемічних препаратів.
- При низькому вмісті глюкози в крові і / або при симптомах гіпоглікемії: пітливості, сильному серцебитті, регулярному відчутті голоду, помутнінню свідомості, неясності зору, запамороченні, слабкості, при серцевих нападах.
- При необхідності з’ясувати, чи була інсулінома видалена вдало, а також вчасно діагностувати можливі рецидиви.
- При контролі за результатами трансплантації острівцевих клітин (за допомогою визначення здатності трансплантатів виробляти інсулін).
- Не вживати їжу протягом 12 годин до дослідження.
- Повністю виключити прийом лікарських препаратів за добу до дослідження (за погодженням з лікарем).
- Не палити протягом 3 годин до дослідження.
Інсулін синтезується в бета-клітинах ендокринної частини підшлункової залози. Його концентрація в крові безпосередньо залежить від концентрації глюкози: після прийому їжі в кров потрапляє велика кількість глюкози, у відповідь на це підшлункова залоза секретує інсулін, який запускає механізми переміщення глюкози з крові в клітини тканин і органів.
Також інсулін регулює біохімічні процеси в печінці: якщо глюкози стає багато, то печінка починає запасати її у вигляді глікогену (полімеру глюкози) або використовувати для синтезу жирних кислот. Коли синтез інсуліну порушений і його виробляється менше, ніж необхідно, глюкоза не може потрапити в клітини організму і розвивається гіпоглікемія. Клітини починають відчувати брак в основному субстраті, що потрібен їм для утворення енергії, – в глюкозі. Якщо такий стан є хронічним, то порушується обмін речовин і починають розвиватися патології нирок, серцево-судинної, нервової систем, страждає зір.
Захворювання, при якому спостерігається недолік вироблення інсуліну, називається цукровим діабетом. Він буває декількох типів. Зокрема, перший тип розвивається, коли підшлункова залоза не виробляє достатню кількість інсуліну, другий тип пов’язують з втратою чутливості клітин до дії на них інсуліну. Другий тип найбільш поширений.
Для лікування цукрового діабету на початкових етапах зазвичай використовують спеціальну дієту і препарати, які або посилюють вироблення інсуліну підшлунковою залозою, або стимулюють клітини організму до засвоювання глюкози за рахунок збільшення їх чутливості до даного гормону. У разі якщо підшлункова залоза зовсім перестає продукувати інсулін, потрібно його введення з ін’єкціями. Підвищена концентрація інсуліну в крові називається гіперінсулінемією. При цьому вміст глюкози в крові різко знижується, що може призвести до гіпоглікемічної коми і навіть до смерті, так як від концентрації глюкози безпосередньо залежить робота головного мозку. Тому дуже важливо контролювати рівень цукру при парентеральному введенні препаратів інсуліну та інших ліків, що використовуються для лікування діабету.
Підвищений рівень інсуліну в крові також буває обумовлений пухлиною, що секретує його у великих кількостях, – інсуліномою. При ній концентрація інсуліну в крові може підвищуватися в десятки разів протягом короткого часу. Захворювання, пов’язані з розвитком цукрового діабету: метаболічний синдром, патологія наднирників і гіпофіза, синдром полікістозних яєчників.