Щоб встановити, чи була людина інфікований бактеріями Borrelia burgdorferi. Це дозволяє підтвердити діагноз “кліщовий бореліоз”.
Щоб контролювати ефективність лікування.
Тест призначається при симптомах кліщового бореліозу. На ранніх стадіях можуть відзначатися:
мігруюча еритема,
підвищена температура, озноб,
головний біль,
швидка стомлюваність,
нудота.
Додатковим свідченням до аналізу є укус кліща (за кілька днів або тижнів до появи перших симптомів). У ряді випадків навіть вдається перевірити на B. burgdorferi самого кліща. Якщо результат позитивний (тобто кліщ є переносником бореліозу), то вкушеній людині слід здати аналіз самому (виявити антитіла можна буде через кілька тижнів).
Симптоми бореліозу на більш пізніх стадіях:
періодичний біль в суглобах, кістках і м’язах,
менінгіт,
параліч лицевого нерва,
оніміння кінцівок,
розлади пам’яті,
ураження очей і серця (в окремих випадках).
Крім того, аналіз призначається при необхідності переконатися в успішності лікування.
Виключити з раціону жирну їжу протягом 24 годин до дослідження.
Не палити за 30 хвилин до дослідження.
Цей тест виявляє антитіла до Borrelia burgdorferi, які виробляються організмом людини у відповідь на зараження. Тобто їх наявність означає, що людина була інфікована цими бактеріями.
B. burgdorferi відноситься до групи спірохет і викликає у людини кліщовий бореліоз (хвороба Лайма).
Людина заражається, якщо її вкусив кліщ, який сам був інфікований B. burgdorferi. Іксодові кліщі, переносники бореліозу, – це найпоширеніша група кліщів, в помірному поясі Північної півкулі вони зустрічаються повсюдно. Найчастіше зараження людей відбувається в період активності кліщів – навесні і влітку.
Інкубаційний період бореліозу становить кілька тижнів. На ранніх стадіях можуть спостерігатися такі симптоми: втома, озноб, головний біль. Також при бореліоз іноді виникає характерний висип – мігруюча еритема (кільцеподібне почервоніння шкіри, яке поступово розширюється). Якщо хворобу не лікувати, то можуть виникнути серйозні проблеми: біль у суглобах, менінгіт, оніміння кінцівок, параліч лицьового нерва, розлади пам’яті і (в окремих випадках) ураження очей і серця. Лікування хвороби, як правило, ефективно.
При інфікуванні лімфоцити людини починають виробляти антитіла – спеціальні білки (імуноглобуліни), які повинні нейтралізувати бактерії. Імуноглобуліни M (IgM) з’являються в крові першими, через кілька днів після зараження. Однак виявити їх вдається зазвичай на більш пізніх термінах (через 2-3 тижні). Приблизно через 6 тижнів концентрація антитіл досягає максимуму і потім поступово зменшується. Антитіла іншого типу – імуноглобуліни G (IgG) – з’являються зазвичай трохи пізніше і присутні в крові довше.
Таким чином, антитіла IgM найкраще підходять для діагностики недавнього зараження.
Кількість антитіл висловлюють у вигляді титру. Титр антитіл – це максимальне розведення розчину, при якому в ньому ще виявляються антитіла. Наприклад, титр 1:16 означає, що, якщо сироватку крові розбавити в 16 разів, в ній ще можна виявити антитіла (а якщо розбавити сильніше – то антитіла вже не детектируются).
Титр називають високим (наприклад, 1: 612) або низьким (наприклад, 1: 4).
Високий титр є більш достовірним. При цьому важливо пам’ятати, що це не те ж саме, що тяжкість захворювання. Адже мова йде не про кількість бактерій, а про кількість антитіл проти них.
Тест на антитіла рекомендується проводити в два етапи. Перший крок – це визначення титру антитіл IgM та IgG. Якщо результат позитивний або неоднозначний, то потрібно здати ще один аналіз – вестерн-блот (імуноблот).