Для виявлення гельмінтозу.
При наявності клінічних проявів, частіше при свербінні в перианальній області.
При виявленні ентеробіозу у контактної особи.
При різних медичних оглядах (при госпіталізації, диспансеризації, оформленні медичної книжки і т.д.)
Збір біоматеріалу на дослідження проводиться тільки вранці (до 10:00), до дефекації.
Напередодні взяття біоматеріалу не проводити туалет шкірних покривів в області ануса і сідниць.
Ватною паличкою (бажано, змоченою в фізіологічному розчині або в кип’яченій воді), зробити зішкріб з поверхні періанальних складок. Паличку помістити в пластиковий контейнер і щільно закрити кришкою.
Ентеробіоз – це гельмінтоз, що викликається черв’яками з роду гостриків. Він є одним з найбільш поширених паразитарних захворювань у дітей. Інфекція поширена в усьому світі, в тому числі в розвинених країнах, за приблизними підрахунками, інфікованість дітей становить 4-28%.
Гострик – збудник захворювання – черв’як білого кольору, 0,5-1 см в довжину, в організмі людини живе в сліпій кишці і апендиксі. Харчується переважно вмістом кишечника. Основний клінічний симптом – свербіж в перианальній області виникає, коли гострики під час сну відкладають яйця на шкірних покривах (від 5000 до 15000 яєць) і потім гинуть. Поширення відбувається переважно фекально-оральним шляхом, наприклад, яйця можуть потрапити під нігті людини при розчісуванні, далі потрапити на побутові предмети і предмети особистої гігієни. У передачі збудника основною проблемою є гігієна рук, тому на ентеробіоз частіше хворіють діти, особливо в місцях масового скупчення (дитячі садки, школи).
Високу поширеність ентеробіозу може пояснювати легка клініка захворювання, яка частіше за все проявляється в перианальному свербежі. Крім цього, можуть бути присутніми такі симптоми, як неспокій, втрата апетиту, безсоння, дратівливість. При важкому і тривалому перебігу можуть відзначатися розлади психічного розвитку дітей. У рідкісних випадках може розвиватися ектопічний ентеробіоз, наприклад в нирках або фаллопієвих трубах, що може призвести до тяжких наслідків.
Діагностика здійснюється шляхом зіскрібка з перианальної області (за допомогою клейкої стрічки) з наступною мікроскопією.
У лікуванні ентеробіозу особливу роль варто відвести заходам гігієнічного характеру: миття рук, стрижка нігтів, часта зміна, прання і прасування білизни. Для запобігання поширенню яєць, місцево – на перианальну область – наносять цинкову мазь. Медикаментозне лікування полягає в прийомі антигельмінтних препаратів (курс лікування проходять також контактні особи).