Тест на ЗЗЗС зазвичай призначають разом з визначенням кількості заліза в сироватці, іноді з аналізом на латентну залізозв’язуючу здатність сироватки і на трансферин, щоб визначити кількість заліза в організмі і його зв’язок з білками крові. Ці дослідження дозволяють розрахувати відсоток насичення трансферину залізом, тобто визначити, скільки саме заліза переносить кров. Даний показник найбільш точно характеризує обмін заліза. Мета таких аналізів – діагностика дефіциту або надлишку заліза. У пацієнтів з анемією вони дозволяють визначити, чи викликана хвороба дефіцитом заліза або іншими причинами, наприклад хронічним захворюванням або дефіцитом вітаміну B12. Цікаво, що при нестачі заліза його рівень падає, проте ЗЗЗС збільшується. Ці аналізи також проводяться при підозрі на отруєння залізом або спадковий гемохроматоз – захворювання, пов’язане з підвищеним всмоктуванням і накопиченням заліза в організмі. При ньому концентрація заліза в сироватці збільшується, а ЗЗЗС зменшується або залишається в нормі.
Коли виявлені якісь відхилення в загальному аналізі крові, аналізі на гемоглобін, гематокрит, кількість еритроцитів (разом з тестом на залізо в сироватці).
При підозрі на дефіцит або надлишок заліза.
На ранніх стадіях недолік заліза може не проявлятися ніякими симптомами. Якщо людина в іншому здоровий, то захворювання може дати про себе знати тільки при зниженні гемоглобіну нижче 100 г / л. Зазвичай це скарги на слабкість, стомлюваність, запаморочення, головний біль.
При значній нестачі заліза буває задишка, біль в грудній клітці і в голові, слабкість в ногах. У деяких з’являється бажання вживати в їжу незвичайні продукти (крейда, глину), печіння кінчика язика, тріщини в куточках рота. У дітей можуть виникнути труднощі з навчанням.
ЗЗЗС та інші аналізи, що відображають обмін заліза, можуть призначатися при підозрі на перевантаження організму залізом (гемохроматоз). Цей стан проявляється по-різному, наприклад болем в суглобах або в животі, слабкістю, втомою, зниженням сексуального потягу, порушенням серцевого ритму.
При спостереженні за ефективністю лікування нестачі або надлишку заліза.
Не вживати їжу протягом 8 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
Припинити прийом лікарських препаратів, що містять залізо, за 72 години до дослідження.
Виключити фізичне та емоційне перенапруження і не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Залізо – важливий мікроелемент в організмі. Воно є частиною гемоглобіну, який заповнює еритроцити і дозволяє їм переносити кисень від легенів до органів і тканин. Залізо входить до складу м’язевого білка міоглобіну та деяких ферментів. Воно всмоктується з їжі і потім переноситься трансферином – спеціальним білком, який утворюється в печінці. Зазвичай в організмі міститься 4-5 г заліза, близько 3-4 мг (0,1% від загальної кількості) циркулює в крові “в зв’язці” з трансферином. Рівень трансферину залежить від функціонування печінки і від харчування людини. У нормі залізом заповнена 1/3 зв’язуючих центрів трансферину, інші 2/3 залишаються в резерві. Показник латентної залізозвязуючої здатності сироватки (ЛЗЗС) відображає, скільки трансферину “не заповнено” залізом. Цей параметр може розраховуватися за такою формулою: ЛЗЗС = ЗЗЗС – залізо в сироватці (ЗЗЗС – це загальна залізозвязуюча здатність сироватки крові – показник, що характеризує максимальну можливість трансферину “заповнитися” залізом).
При дефіциті заліза трансферину стає більше, щоб цей білок міг зв’язатися з невеликою кількістю заліза в сироватці. Відповідно, збільшується і кількість «незайнятого” залізом трансферину, тобто латентна залізозвязуюча здатність сироватки.
І навпаки, при надлишку заліза майже всі зв’язуючі центри трансферину зайняті цим мікроелементом, тому латентна залізозвязуюча здатність сироватки знижується.
Кількість сироваткового заліза може значно варіюватися в різні дні і навіть протягом однієї доби (особливо в ранкові години), однак ЗЗЗС і ЛЗЗС в нормі залишаються відносно стабільними.
На ранніх стадіях нестача заліза іноді не виявляється ніякими симптомами. Якщо людина в іншому здорова, то захворювання може дати про себе знати тільки при зниженні гемоглобіну нижче 100 г / л. Зазвичай це скарги на слабкість, стомлюваність, запаморочення, головний біль.