Для оцінки якісного і кількісного співвідношення основних білкових фракцій у пацієнтів з гострими і хронічними інфекційними захворюваннями, аутоімунними станами і деякими хворобами печінки (хронічні вірусні гепатити) і нирок (нефротичний синдром).
Для діагностики і контролю лікування моноклональної гамапатії (множинної мієломи і моноклональній гамапатіі неясного генезу).
Для діагностики синдромів імунодефіциту (агамаглобулінемії Брутона).
При обстеженні пацієнта з гострими або хронічними інфекційними захворюваннями, аутоімунними станами і деякими хворобами печінки (хронічні вірусні гепатити) і нирок (нефротичний синдром).
При симптомах множинної мієломи: патологічних переломах або болях в кістках, невмотивованої слабкості, персистуючої лихоманки, рецидивуючих інфекційних захворюваннях.
При відхиленнях в інших лабораторних аналізах, що дозволяють запідозрити множинну мієлому: гіперкальціємії, гіпоальбумінемії, лейкопенії та анемії.
При підозрі на недостатність альфа-1-антитрипсину, хвороба Брутона і інші імунодефіцити.
Не вживати їжу за 12 годин до дослідження.
Виключити фізичне та емоційне перенапруження і не палити протягом 30 хвилин перед дослідженням.
Загальний білок сироватки крові включає в себе альбумін і глобуліни, які в нормі знаходяться в певному якісному і кількісному співвідношенні. Воно може бути оцінено за допомогою декількох лабораторних методів. Електрофорез білків в агарозному гелі – це метод розділення білкових молекул, заснований на різній швидкості їх руху в електричному полі в залежності від розміру, заряду і форми. При поділі загального білка сироватки крові вдається виявити 5 основних фракцій. При проведенні електрофорезу білкові фракції визначаються у вигляді смуг різної ширини з характерним, специфічним для кожного типу білка місцем розташування в гелі. Для визначення частки кожної фракції в загальній кількості білка оцінюють інтенсивність смуг. Так, наприклад, основна білкова фракція сироватки – це альбумін. На його частку припадає близько 2/3 всього білка крові. Альбумін відповідає самій інтенсивної смузі, отриманої при електрофорезі білків сироватки крові здорової людини. До інших фракцій сироватки, що виявляються за допомогою методу електрофорезу, відносять: альфа-1 (переважно альфа-1-антитрипсин), альфа-2 (альфа-2-макроглобулін і гаптоглобін), бета (трансферин і С3-компонент комплементу) і гамма- глобуліни (імуноглобуліни). Різні гострі і хронічні запальні процеси і пухлинні захворювання супроводжуються зміною нормального співвідношення білкових фракцій. Відсутність будь-якої смуги може вказувати на дефіцит білка, що спостерігається при імунодефіцитах або недостатності альфа-1-антитрипсину. Надлишок будь-якого білка супроводжується збільшенням інтенсивності відповідної смуги, що найбільш часто спостерігається при різних гаммапатіях. Результат електрофоретичного розділення білків може бути представлений графічно, при цьому кожна фракція характеризується певною висотою, що відбиває її частку в загальному білку сироватки. Патологічне збільшення частки будь-якої фракції носить назву “пік”, наприклад “М-пік” при множинній мієломі.
Дослідження білкових фракцій відіграє особливу роль при діагностиці моноклональних гаммапатій. У цю групу захворювань входять множинна мієлома, моноклональна гаммапатія неясного генезу, макроглобулінемія Вальденстрема і деякі інші стани. Ці захворювання характеризуються клональною проліферацією В-лімфоцитів або плазматичних клітин, при якій відбувається безконтрольне вироблення одного виду імуноглобулінів. При поділі сироваткового білка пацієнтів з моноклональною гаммапатією за допомогою електрофорезу спостерігаються характерні зміни – поява вузької інтенсивної смуги в зоні гамма-глобулінів, яка називається М-пік, або М-білок. М-пік може відображати гіперпродукцію будь-якого імуноглобуліну (як IgG при множинній мієломі, так і IgM при макроглобулінемії Вальденстрема і IgA при моноклональній гаммапатіі неясного генезу). Важливо відзначити, що метод електрофорезу в агарозному гелі не дозволяє диференціювати різні класи імуноглобулінів між собою. Для цієї мети використовують іммуноелектрофорез. Крім того, дане дослідження дозволяє дати приблизну оцінку кількості патологічного імуноглобуліну. У зв’язку з цим, дослідження не показано для диференціальної діагностики множинної мієломи і моноклональній гаммапатіі неясного генезу, так як вона вимагає більш точного вимірювання кількості М-білка. З іншого боку, якщо діагноз “множинна мієлома” був верифікований, метод електрофорезу в агарозному гелі може бути використаний для оцінки динаміки М-білка при контролі лікування. Слід зазначити, що у 10% пацієнтів з множинною мієломою немає ніяких відхилень в протеїнограмі. Таким чином, нормальна протеїнограма, отримана за допомогою електрофорезу в агарозному гелі, не дозволяє повністю виключити це захворювання.
Іншим прикладом гаммапатіі, яка визначається за допомогою електрофорезу, є її поліклональний різновид. Вона характеризується гіперпродукцією різних видів імуноглобулінів, що визначається як однорідне збільшення інтенсивності смуги гаммаглобулінів при відсутності будь-яких піків. Поліклональна гаммапатія спостерігається при багатьох хронічних запальних захворюваннях (інфекційних і аутоімунних), а також при патології печінки (вірусні гепатити).
Дослідження білкових фракцій сироватки крові використовують для діагностики різних синдромів імунодефіциту. Прикладом може послужити агаммаглобулінемія Брутона, при якій зменшується концентрація всіх класів імуноглобулінів. Електрофорез білків сироватки пацієнта з хворобою Брутона характеризується відсутністю або вкрай низькою інтенсивністю смуги гаммаглобулінів. Низька інтенсивність альфа-1-смуги – характерний діагностична ознака недостатності альфа-1-антитрипсину.
Широкий спектр станів, при яких спостерігаються якісні і кількісні зміни протеїнограми, включає найрізноманітніші захворювання (від хронічної серцевої недостатності до вірусних гепатитів). Незважаючи на наявність деяких типових відхилень протеїнограми, що дозволяють в ряді випадків з повною упевненістю діагностувати захворювання, зазвичай результат електрофорезу білків сироватки не може служити однозначним критерієм постановки діагнозу. Тому інтерпретацію дослідження білкових фракцій крові проводять з урахуванням додаткових клінічних, лабораторних та інструментальних даних.