Для контролю за хронічним гепатитом В (призначається спільно з визначенням інших антигенів і антитіл до вірусу гепатиту В).
Для визначення перенесеного вірусного гепатиту В і розвитку післяінфекційного імунітету.
Для оцінки ефективності вакцинації і розвитку поствакцинального імунітету.
Для відбору людей з факторами ризику зараження ВГВ в цілях проведення вакцинації.
Для прийняття рішення про доцільність призначення імуноглобуліну пацієнтам з високим ризиком зараження вірусним гепатитом.
Кожні 3-6 місяців при контролі за хронічним вірусним гепатитом В і його лікуванням.
При наявності даних про перенесений гепатит невідомої етіології.
При обстеженні пацієнтів з групи високого ризику заразитися ВГВ.
При вирішенні питання про необхідність вакцинації проти вірусного гепатиту В.
Через кілька місяців або років після введення вакцини.
Підготовка не потрібна, бажано не палити півгодини перед взяттям крові на аналіз.
Вірусний гепатит В (ВГВ) – інфекційне захворювання печінки, викликане ДНК-вмісним вірусом гепатиту В (HBV). Серед усіх причин розвитку гострого гепатиту і хронічної вірусної інфекції вірус гепатиту В вважається одним з найбільш поширених в світі. Справжня кількість інфікованих невідома, тому що у багатьох людей інфекція протікає без яскравої клінічної симптоматики і за медичною допомогою вони не звертаються. Нерідко вірус виявляють при проведенні профілактичних лабораторних досліджень. За приблизними підрахунками в світі близько 350 мільйонів людей вражені вірусом гепатиту В і щорічно від його наслідків вмирають 620 тисяч.
Джерело інфекції – хвора на ВГВ людина або вірусоносій. ВГВ передається з кров’ю та іншими біологічними рідинами. Заразитися можна при незахищеному статевому контакті, при використанні нестерильних шприців, при переливанні крові та пересадці донорських органів, крім того, інфекція може перейти від матері до дитини під час або після пологів ( наприклад, через тріщини в сосках). До групи ризику входять медичні працівники, у яких можливий контакт з кров’ю пацієнта, пацієнти на гемодіалізі, ін’єкційні наркомани, люди з численними незахищеними статевими зв’язками, діти, народжені від матерів з ВГВ.
Інкубаційний період захворювання складає від 4 тижнів до 6 місяців. Вірусний гепатит В може протікати як у вигляді легких форм, які тривають кілька тижнів, так і у вигляді хронічної інфекції з багаторічним плином. Основні симптоми гепатиту: жовтушність шкіри, лихоманка, нудота, швидка стомлюваність, в аналізах – ознаки порушення функції печінки і специфічні антигени вірусу гепатиту В. Гостре захворювання може протікати швидко, з летальним результатом, перейти в хронічну інфекцію або закінчитися повним одужанням. Вважається, що після перенесеного ВГВ формується стійкий імунітет. Хронічний вірусний гепатит В асоціюється з розвитком цирозу та раку печінки.
Є кілька тестів для діагностики поточного або перенесеного вірусного гепатиту В. Визначення вірусних антигенів і антитіл проводиться для виявлення носійства, гострої або хронічної інфекції при наявності або відсутності симптомів, при моніторингу хронічної інфекції.
Вірус має складну структуру. Основним антигеном оболонки є HBsAg – поверхневий антиген вірусу. Існують біохімічні та фізико-хімічні особливості HBsAg, які дозволяють розділити його на кілька субтипів. До кожного субтипу виробляються свої специфічні антитіла. Різні підтипи антигену виявляються в різних регіонах світу.
Анти-HBs-антитіла починають з’являтися в крові на 4-12-му тижні після зараження, але відразу зв’язуються з HBsAg, тому в обумовленій кількості їх можна виявити тільки після зникнення HBsAg. Період між зникненням антигену і появою антитіл (період “вікна”, або “серологічний пробіл”) може складати від 1 тижня до декількох місяців. Титри антитіл ростуть повільно, досягаючи максимуму через 6-12 місяців, і зберігаються у великій кількості більше 5 років. У деяких видужуючих антитіла виявляються в крові протягом багатьох років (іноді довічно).
Анти-HBs також утворюються при попаданні антигенного матеріалу вірусу при вакцинації проти ВГВ і свідчать про ефективну імунну відповідь на вакцину. Але поствакцинальні антитіла не так довго зберігаються в крові, як постінфекційні. Визначення Анти-HBs використовують для вирішення питання про доцільність вакцинації. Наприклад, при позитивному аналізі введення вакцини не потрібно, тому що специфічний імунітет і так існує.