Для підтвердження діагнозу “вірусний гепатит С”, визначення кількісного вмісту РНК вірусу.
Для прогнозування перебігу вірусного гепатиту С.
Для оцінки ефективності проведеної противірусної терапії і вирішенні питання про подальшу тактику лікування.
При виявленні РНК вірусу гепатиту С якісними методами або іншими тестами для діагностики даного вірусу.
При гострому і хронічному вірусному гепатиті С.
При плануванні, під час і після закінчення противірусної терапії.
При оцінці можливості розвитку хронічного гепатиту С, цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми печінки.
Дослідження рекомендується проводити до початку прийому антибіотиків та інших антибактеріальних хіміотерапевтичних препаратів.
Виключити прийом проносних препаратів, введення ректальних свічок, масел, обмежити (за погодженням з лікарем) прийом медикаментів, що впливають на перистальтику кишечника (беладона, пілокарпін і ін.), і препаратів, що впливають на забарвлення калу (залізо, вісмут, сірчанокислий барій), протягом 72 годин до збору калу.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Вірус гепатиту С (ВГС, HCV) – це РНК-вмісний вірус сімейства Flaviviridae, що вражає печінку і призводить до розвитку хронічного гепатиту С, цирозу печінки і гепатоцелюлярної карціноми. Існує шість відомих генотипів і безліч субтипів вірусу, які мають різне значення в прогресуванні захворювання та ефективності противірусної терапії.
Сучасним методом діагностики ВГС є метод полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) – це метод молекулярної діагностики, що дозволяє на ранніх етапах захворювання виявляти фрагменти генетичного матеріалу (РНК) вірусу. Він характеризується високою чутливістю і специфічністю і дозволяє отримати результат в порівняно короткі терміни.
Метод ПЛР в режимі реального часу дозволяє виявляти РНК вірусу як якісно, так і кількісно. Якісне виявлення генетичного матеріалу вірусу дозволяє припустити присутність вірусу в досліджуваному матеріалі. Кількісна ж характеристика змісту РНК вірусу гепатиту С в досліджуваному біоматеріалу, тобто визначення вірусного навантаження дозволяє оцінювати ефективність проведеної противірусної терапії і прогнозувати перебіг захворювання з можливим розвитком хронічного процесу і ускладнень.
Визначення вірусного навантаження на автоматизованому обладнанні дозволяє аналізувати всі 6 (1-6) генотипів ВГС, має високу клінічну специфічність тесту (100%) і практично повністю виключає можливі діагностичні помилки на всіх стадіях аналізу.
Ефективність лікування оцінюється за кількістю РНК до і під час терапіі. При оцінці ефективності проведеної противірусної терапії та прогнозуванні розвитку хронічного процесу використовується оцінка кількості вірусної РНК в діагностичних одиницях – МО / мл. Якщо концентрація вірусу менше 8х10 ^ 5 МО / мл (800000 МО / мл), то проводиться противірусне лікування ефективно, якщо вище, то необхідно розглянути альтернативні варіанти терапії. Таким чином, вірусне навантаження ВГС менше 8х10 ^ 5 МО / мл і визначення генотипу ВГС є найбільш важливими параметрами в прогнозуванні захворювання і оцінки ефективності терапії.