Синоніми: Вірус гепатиту С. Антитіла IgG. Аnti-HCV. Гепатит С. Серологічне дослідження гепатиту С.
Товарів, відповідних вашому запиту, не знайдено.
Для діагностики вірусного гепатиту С.
Для диференціальної діагностики гепатитів.
Для виявлення раніше перенесеного вірусного гепатиту С.
При симптомах вірусного гепатиту і підвищенні рівня печінкових трансаміназ.
Якщо відомо про перенесений гепатит неуточненої етіології.
При обстеженні людей з групи ризику по зараженню вірусним гепатитом С.
При скринінгових обстеженнях.
Виключити з раціону жирну їжу протягом 24 годин до дослідження.
Не палити за 30 хвилин до дослідження.
Вірус гепатиту С (ВГС) – РНК-вмісний вірус із сімейства Flaviviridae, який вражає клітини печінки і викликає гепатит. Він здатний розмножуватися в клітинах крові (нейтрофілах, моноцитах і макрофагах, В-лімфоцитах) і асоційований з розвитком кріоглобулінемії, хвороби Шегрена і В-клітинних лімфопроліферативних захворювань. Серед усіх збудників вірусних гепатитів у ВГС найбільшу кількість варіацій, а завдяки високій мутаційної активності він здатний уникати захисних механізмів імунної системи людини. Існує 6 генотипів і безліч субтипів вірусу, які мають різні значення для прогнозу захворювання і ефективності противірусної терапії.
Основний шлях передачі інфекції – через кров (при переливанні елементів крові і плазми, пересадці донорських органів, через нестерильні шприци, голки, інструменти для татуювання, пірсингу). Ймовірна передача вірусу при статевому контакті і від матері дитині під час пологів, але це відбувається рідше.
Гострий вірусний гепатит, як правило, протікає безсимптомно і залишається невиявленим в більшості випадків. Тільки у 15% інфікованих захворювання протікає гостро, з нудотою, ломотою в тілі, відсутністю апетиту і втратою ваги, рідко воно супроводжується жовтяницею. У 60-85% заражених розвивається хронічна інфекція, що в 15 разів перевищує частоту хронізації при гепатиті В. Для хронічного вірусного гепатиту С характерна “хвилеподібність” з підвищенням печінкових ферментів і слабко виражені симптомами. У 20-30% хворих захворювання призводить до цирозу печінки, збільшуючи ризик розвитку печінкової недостатності і гепатоцелюлярної карциноми.
Специфічні імуноглобуліни виробляються до ядра вірусу (нуклеокапсідного білку core), оболонці вірусу (нуклеопротеїн Е1-Е2) і фрагментами геному вірусу гепатиту С (неструктурних білків NS). У більшості хворих ВГС перші антитіла з’являються через 1-3 місяці після інфікування, але іноді можуть бути відсутніми в крові більше року. У 5% випадків антитіла до вірусу так ніколи і не виявляються. При цьому про ВГC буде свідчити виявлення сумарних антитіл до антигенів вірусу гепатиту С.
У гострий період хвороби утворюються антитіла класів IgM та IgG до нуклеокапсідний білку core. У період латентного перебігу інфекції і при її реактивації в крові присутні антитіла класу IgG до неструктурних білків NS і нуклеокапсідний білку core.
Після перенесеної інфекції специфічні імуноглобуліни циркулюють в крові 8-10 років з поступовим зниженням концентрації або зберігаються довічно в дуже низьких титрах. Вони не захищають від вірусної інфекції і не знижують ризику повторного зараження і розвитку захворювання.
Вартість забору біоматеріалу - 45 ₴