Для оцінки гуморального імунітету.
Для діагностики імунодефіцитних станів.
Для диференціальної діагностики гострих і хронічних інфекцій (при одночасному визначенні рівня IgG).
Для діагностики внутрішньоутробних інфекцій.
Для діагностики макроглобулінемії Вальденстрема.
Для оцінки імунної системи при аутоімунних патологіях, захворюваннях крові і новоутвореннях.
Для оцінки ефективності препаратів імуноглобулінів.
При обстеженні дітей і дорослих, які часто хворіють на інфекційні захворювання.
При моніторингу лікування макроглобулінемії Вальденстрема.
При обстеженні пацієнтів з аутоімунною патологією.
При комплексному дослідженні імунної системи.
При новоутвореннях кровотворної та лімфоїдної тканин.
При спостереженні за пацієнтами з імунодефіцитами.
Перед застосуванням препаратів імуноглобулінів, а також під час і після нього.
Не вживати їжу протягом 2-3 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду. Виключити фізичне та емоційне перенапруження за 30 хвилин до дослідження. Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Імуноглобуліни – глікопротеїни, які відіграють важливу роль в роботі імунної системи. Існує 5 класів антитіл (IgA, IgG, IgM, IgE, IgD), які відрізняються особливостями структури і функціями і входять в гамма-глобулінові фракції білків крові. Вони виробляються плазматичними клітинами (зрілими В-клітинами) у відповідь на вплив антигенів бактерій, вірусів, грибів, паразитів та інших органічних речовин, які сприймаються як “не свої”. При первинному інфікуванні або впливі на організм чужорідних речовин імунна система розпізнає їх і стимулює плазматичні клітини виробляти антитіла, які зв’язують і нейтралізують антигени. Вона здатна “запам’ятовувати” антиген, з яким раніше контактувала, і на повторне його надходження в організм забезпечувати швидку реакцію і вироблення більшої кількості імуноглобулінів, перешкоджаючи реінфікування і повторному розвитку хвороби. Дана особливість імунної відповіді є теоретичною основою вакцинації.
Першими імуноглобулінами, що виробляються на початку імунної відповіді на потрапляння чужорідного антигену в організм, є антитіла класу IgМ. Для їх утворення не потрібно додаткової участі лімфоцитів Т-хелперів, які відповідальні за перемикання синтезу на інші класи імуноглобулінів, що і дозволяє швидко запустити гуморальні імунні механізми захисту організму.
IgМ переважно циркулюють в кровотоці і складають 5-10% від усіх імуноглобулінів крові. IgМ є пентамером – складається з п’яти субодиниць, кожна з яких має по два антигензвязуючих центрів. Тривалість напіввиведення IgМ в організмі – 5 днів. Дані антитіла зв’язуються з антигенами, опсонізують і підсилюють їх фагоцитоз, активують систему комплементу класичним шляхом. IgМ в зв’язку з великою молекулярною масою не здатні проникати через плаценту від матері до плоду, тому їх підвищену кількість до певного антигену свідчить про внутрішньоутробне інфікування плода. До IgМ відносяться ізогемаглютиніни груп крові (анти А і анти В), гетерофільні антитіла і ранній ревматоїдний фактор.
Специфічні IgМ виробляються у відповідь на вплив певного антигену. Вони починають синтезуватися при первинному контакті з інфекційним агентом або чужорідною речовиною, на кілька днів раніше, ніж з’являються перші антитіла класу IgG. Кількість IgМ збільшується протягом перших тижнів після інфікування і поступово знижується до повного зникнення. IgМ змінюються IgG, які забезпечують тривалий захист від інфекцій.
Надлишкова продукція імуноглобуліну M може бути пов’язана з гіперстимуляцією всіх клонів плазматичних клітин або окремого клону IgM продукуючого В-клітин. Це може супроводжувати активний інфекційний процес або деякі види імунопроліферативні захворювання (наприклад, мієломної хвороби, макроглобулінемії Вальденстрема).
Дефіцит IgM буває первинним (вродженим), що спостерігається рідко, або вторинним (придбаним), обумовленим різними факторами, які виснажують гуморальний імунітет.