Для діагностики порушень функції щитовидної залози і контролю за їх лікуванням.
Для діагностики причин жіночого безпліддя.
Для діагностики вродженого гіпотиреозу.
При симптомах гіпертиреозу: прискореному серцебитті, підвищеній дратівливості, зниженні маси тіла, безсонні, тремтінні рук, слабкості, швидкій втомлюваності, діареї (в деяких випадках), підвищеній чутливості до світла, порушенні зору, набряклості навколо очей, їх сухості, почервонінні, випинанні очних яблук.
При симптомах гіпотиреозу: збільшенні маси тіла, сухості шкіри, закрепах, непереносимості холоду, набряках, випадінні волосся, нерегулярних менструаціях у жінок. При запущеному гіпотиреозі можуть розвинутися такі ускладнення, як порушення ритму серця, ішемія серцевого м’яза, кома. У дітей гіпотиреоз іноді викликає затримку фізичного та розумового розвитку – кретинізм.
При профілактичному (наприклад, щорічному) обстеженні разом з іншими лабораторними тестами (загальним аналізом крові і сечі, різними біохімічними показниками).
Для контролю за лікуванням захворювань щитовидної залози – періодично разом з дослідженням тиреотропного гормону (не рідше 1 разу на 3 місяці).
Вагітним, схильним до захворювань щитовидної залози або страждаючих ними, – для своєчасного виявлення порушень секреції тиреоїдних гормонів (вони можуть призвести до переривання вагітності або вродженої патології плода).
У перші дні життя новонародженим, народженим від матерів із захворюваннями щитовидної залози.
Не їсти протягом 2-3 годин перед дослідженням (можна пити чисту негазовану воду).
Припинити прийом стероїдних і тиреоїдних гормонів за 48 годин до дослідження (за погодженням з лікарем).
Виключити фізичне та емоційне перенапруження за 24 години до дослідження.
Не палити протягом 3 годин до дослідження.
В ході аналізу визначається концентрація в крові не пов’язаної з білками фракції основного гормону щитовидної залози – тироксину (Т4). Це один з найважливіших тестів для оцінки функції щитовидної залози, його результати не залежать від концентрації білків, що зв’язують тироксин в плазмі крові, і дозволяють виявити рівень тільки активної частини гормону. Найчастіше даний тест призначають спільно з вимірюванням концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) – регулятора функції щитовидної залози. Щитовидна залоза контролює обмін речовин і інтенсивність споживання енергії організмом. Вона працює за механізмом зворотного зв’язку з гіпофізом. Гіпофіз виділяє тиреотропин (ТТГ) у відповідь на зниження концентрації тироксину (Т4), стимулюючи тим самим щитовидну залозу до вироблення гормонів. Коли рівень тироксину підвищується, гіпофіз починає виробляти менше тиреотропного гормону і секреція щитовидною залозою тироксину знижується.
Тироксин (Т4) становить близько 90% від загальної кількості гормонів, що виділяються щитовидною залозою. У крові Т4 зустрічається або у вільному, або в зв’язаному з білками-глобулінами вигляді. Основна частина всього тироксину – у зв’язаному вигляді і лише 0,1% – у вільному. Саме вільна фракція гормону Т4 є найбільш біологічно активною.
Якщо щитовидна залоза не в змозі виробляти необхідну кількість тироксину або виробляється недостатньо тиреотропного гормону для її стимуляції, з’являються симптоми гіпотиреозу. У хворих зі зниженим рівнем Т4 збільшується маса тіла, сохне шкіра, підвищується втомлюваність, вони стають дуже чутливі до холоду, у жінок порушується менструальний цикл. У разі якщо рівень вільного Т4 вище норми, обмінні процеси в організмі і вироблення в клітинах енергії посилюються, що призводить до гіпертиреозу, для якого характерні прискорене серцебиття, занепокоєння, втрата ваги, порушення сну, тремтіння в руках, сухість і почервоніння очей, набряклість обличчя.
Найбільш поширеною причиною порушення балансу тиреоїдних гормонів є аутоімунне ураження залози. Це може бути Базедова хвороба (викликає гіпертиреоз з підвищеним показником вільного Т4) або тиреоїдит Хашимото (викликає гіпотиреоз – вільний Т4 знижений).