Для оцінки балансу цинку в організмі; для діагностики нестачі цинку (в тому числі субклінічної); для діагностики інтоксикації цинком.
При обстеженні пацієнтів з груп ризику по розвитку дефіциту цинку (діти і підлітки, вагітні та жінки, пацієнти, які тривалий час перебувають на повному парентеральному харчуванні, пацієнти з хронічними захворюваннями);
при симптомокомплексах ентеропатичного акродерматиту (характерне періоріфіціальне висипання, хронічна діарея та часткова або тотальна алопеція);
при обстеженні пацієнта із зазначенням на професійний контакт з цинком.
Не вживати їжу за 2-3 години до початку дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
Виключити фізичне та емоційне перенапруження і не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Цинк – це мікроелемент, необхідний для нормального росту і диференціювання клітин. Він є кофактором більш ніж 200 ферментів (трансферази, гідролази, ізомерази), входить до складу деяких транскрипційних факторів (так звані цинкові пальці) і стабілізує мембрани клітин. В основному людина отримує цинк з їжею, найбільш багаті цим мікроелементом м’ясні, молочні та морепродукти, а також крупи, горіхи та овочі. Всмоктування цинку відбувається у дванадцятипалій та порожній кишці. Деякі компоненти їжі (наприклад, білки тваринного походження) сприяють всмоктуванню цинку, і, навпаки, фітинова кислота і залізо перешкоджають його активній абсорбції. Добова потреба в цинку залежить від віку та фізіологічного стану організму: для дорослого чоловіка рекомендована норма становить 11 мг на добу, для дорослої жінки – 8 мг. Вагітним жінкам, матерям, що годують, дітям і підліткам необхідно до 12-15 мг цинку на добу. Як дефіцит, так і надлишок цинку несприятливо впливають на функціонування багатьох систем і органів. Для оцінки балансу цинку в організмі, діагностики його недостатності або інтоксикації ним досліджують його концентрацію в крові. Вважається, що рівень цинку в крові найбільш точно відображає його запаси в організмі.
Дефіцит цинку описаний при деяких рідкісних вроджених хворобах обміну (ентеропатичний акродерматит) і проявляється характерними змінами шкіри, алопецією і діареєю. Клінічно виражена аліментарна недостатність цинку зустрічається досить рідко. З іншого боку, субклінічний дефіцит цього мікроелемента може бути діагностований у кожної третьої людини. Нестача цинку найчастіше зустрічається в період активного росту, найбільшу потребу в ньому спостерігають у віці 10-12 років у дівчаток і 11-14 років у хлопчиків. Субклінічний дефіцит цинку в період статевого дозрівання може стати причиною порушення росту осьового скелета і мінералізації кісткової тканини. Крім того, недостатність цинку зустрічається у пацієнтів, які перебувають на повному парентеральному харчуванні, а також пацієнтів з хронічними захворюваннями. Повторні дослідження концентрації цинку в крові проводять для оцінки лікування дефіциту цього мікроелемента при призначенні цинковмісних препаратів. Слід, однак, відзначити, що низький рівень цинку в крові не завжди означає брак цього мікроелемента в організмі. Концентрація цинку в крові знижується при гострих інфекційно-запальних процесах, травмах, інтенсивних фізичних навантаженнях і стресі. У нормі рівень цього елемента зменшується в постпрандіальний період (після їжі).
Інтоксикація цинком може спостерігатися при вживанні напоїв з оцинкованих ємностей. Основними ознаками гострого аліментарного отруєння цинком є нудота, біль в області живота, діарея, лихоманка і підвищена пітливість. Хронічний надлишок цинку іноді супроводжується порушенням всмоктування міді. Робітники, зайняті на виробництві, пов’язаному з виробленням або застосуванням цинку, схильні до ризику гострого інгаляційного отруєння його парами, цей синдром називається “металевою лихоманкою” і обумовлений гострим токсичним впливом парів оксидів металів на верхні і нижні дихальні шляхи. Гостре отруєння супроводжується лихоманкою, кашлем, болем в горлі, відчуттям закладеності носа, задишкою, слабкістю, болем у м’язах. При дослідженні крові у таких пацієнтів іноді вдається виявити підвищення концентрації цинку. Слід зазначити, що симптоми “металевої лихоманки” не є специфічними для гострого отруєння парами оксиду цинку і спостерігаються також при вдиханні парів алюмінію, марганцю, міді, заліза, свинцю та інших металів. Таким чином, дослідження рівня цинку (а також і інших металів) в крові може бути використано при діагностиці професійних хвороб. При цьому підвищення концентрації цинку в крові не завжди є ознакою отруєння, так, наприклад, воно спостерігається і при тривалому голодуванні.
Інтерпретувати результат аналізу необхідно з урахуванням додаткових клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень.