Для комплексної діагностики целіакії. Для ранньої діагностики целіакії, особливо у дітей. Для контролю перебігу целіакії на фоні дотримання безглютенової дієти і при лікуванні захворювання.
При клінічних проявах целіакії: діарея, блювота, болі в животі, втрата ваги, стомлюваність, м’язова слабкість, зниження ростових показників у дітей, анемія, гіпопротеїнемія, затримка статевого розвитку, передчасний остеопороз, невиношування плоду, герпетиформний дерматит Дюринга, атопічний дерматит, алопеція, стоматит, аменорея. При обстеженні осіб з негативним результатом по виявленню антитіл до тканинної трансглутамінази, IgA, але при позитивних результатах морфологічного дослідження на целіакію. При обстеженні пацієнта з обтяженим сімейним анамнезом по целіакії. При контролі перебігу целіакії на фоні дотримання безглютенової дієти і при лікуванні захворювання. При обстеженні пацієнтів з цукровим діабетом 1-го типу, аутоімунним тиреоїдитом Хашимото, тотальною алопецією, системними захворюваннями сполучної тканини, деякими хромосомними захворюваннями (синдром Дауна).
Рекомендується не дотримуватись безглютенової дієти протягом 7 днів до обстеження. Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Целіакія (глютенова ентеропатія) – це аутоімунне захворювання, що виникає у схильних осіб у відповідь на надходження з їжею білка глютену. При цьому захворюванні спостерігаються різні імунологічні порушення, в тому числі утворення цілого спектра аутоантитіл до різних компонентів клітин. Особливість целіакії полягає в тому, що при своєчасній діагностиці та дотриманні суворої безглютенової дієти симптоми хвороби повністю зникають. Крім того, з огляду на підвищений ризик розвитку інших аутоімунних захворювань і неходжкінської лімфоми у пацієнтів з целіакією, своєчасна діагностика і лікування цього захворювання відіграють величезну роль. Рання діагностика особливо важлива у дітей, так як в цій віковій групі целіакія може призводити до порушення росту, розвитку і затримці статевого дозрівання. З іншого боку, діагностика целіакії – непросте завдання. Вважається, що співвідношення діагностованих і недіагностованих випадків становить 1: 5-1: 8. Лабораторні дослідження відіграють провідну роль в діагностиці целіакії. Комплексне дослідження всього спектра аутоімунних антитіл дозволяє отримати найбільш повну інформацію про пацієнта. Повний серологічне дослідження проводять для діагностики целіакії у пацієнтів з симптомами цього захворювання. При целіакії можуть спостерігатися такі симптоми: хронічна діарея або запори, втрата ваги, залізодефіцитна анемія, невмотивована стомлюваність і інші. Слід зазначити, що зараз частіше спостерігається атипова і стерта форма целіакії. З цієї причини повне лабораторне дослідження також проводять всім пацієнтам, які перебувають в групах ризику щодо цього захворювання, незалежно від того, чи спостерігаються у них симптоми захворювання чи ні. До групи ризику по целіакії відносяться пацієнти з такими захворюваннями: (1) цукровий діабет 1 типу, (2) ізольований дефіцит імуноглобуліну IgA, (3) аутоімунні захворювання щитовидної залози, (4) синдром Дауна, (5) синдром Тернера, (6) синдром Вільямса, (7) аутоімунні захворювання печінки, а також родичі першої лінії спорідненості пацієнтів з целіакією.
Тести з виявлення антитіл до дезамінованих пептидів гліадину класу IgA мають високі параметрами чутливості і специфічності в порівнянні з тестами по виявленню антитіл до альфа-гліадину. Діагностична чутливість становить 80-90%, діагностична специфічність 95-100%. Антитіла до дезамінованих пептидів гліадину класу IgA рекомендується визначати в комбінації з антитілами класу IgG до призначення безглютенової дієти. Їх виявлення використовується в якості додаткових параметрів в комплексній діагностиці целіакії. Виявлення антитіл класу IgA має більше діагностичне значення у дітей до двох років, ніж у дорослих осіб. Дані антитіла можуть визначатися в осіб з негативним результатом по виявленню антитіл до тканинної трансглутамінази, IgA, але при позитивних результатах морфологічного дослідження на целіакію. Визначення даних антитіл також використовується для контролю перебігу целіакії на фоні дотримання безглютенової дієти і при лікуванні захворювання. У осіб з підозрою на селективний дефіцит імуноглобуліну класу А аналіз може бути псевдонегативним. Тому рекомендується виявлення антитіл до дезамінованих пептидів гліадину IgG. Крім того, необхідно виключити дефіцит загального імуноглобуліну A.
Основна мета лабораторної діагностики целіакії – виявити пацієнтів, що підлягають в подальшому ендоскопічному дослідженню і біопсії тонкої кишки. Так як ендоскопія – це інвазивне дослідження, поєднане з певними ризиками, останнім часом деякими клініцистами пропонується замінити цей етап діагностики всебічним і повноцінним лабораторним обстеженням пацієнта з ознаками цього захворювання.
Целіакія часто поєднується з іншими аутоімунними захворюваннями, такими як первинний біліарний цироз, перніціозна анемія, хвороба Аддісона. Тому при отриманні позитивного результату досліджень і підтвердження діагнозу проводять додаткові лабораторні тести, що виключають супутні захворювання.
Результат аналізу слід оцінювати разом з даними додаткових анамнестичних, лабораторних та інструментальних досліджень.