Мимовільні викидні, що повторюються
Кровотечі
Судинні патологічні процеси
Схильність до тромбозів
Аутоімунні захворювання
Варикозне розширення вен
ІХС
Гестоз
Анемії
Великі гематоми
Інфаркт
Інсульт
Фетоплацентарна недостатність
Онкологічні захворювання
Різні порушення з боку печінки (в т.ч. виражені, наприклад, печінкова недостатність)
Рясні менструальні кровотечі
Різні інфекції (в т.ч. сепсис) тощо
Скринінгове тестування системи згортання;
підозри/ контроль патології згортання крові;
контроль гемостазу при лікарській терапії, в яку входять антикоагулянти (як прямої, так і непрямої дії);
діагностика гемофілії, антифосфоліпідного синдрому;
визначення дефіциту чи дефектності фібриногену;
моніторинг стану пацієнта з ДВЗ-синдромом;
підбір/ коригування дози ацетилсаліцилової кислоти або препаратів на її основі (особливо, при ІХС);
виявлення в крові вторинних антикоагулянтів;
обстеження перед операцією, що пов’язана з високим ризиком кровотечі;
планування вагітності;
обстеження при вагітності (при нормальному перебігу аналіз проводиться кожен триместр, при ускладненому – частіше, за призначенням лікаря, який веде вагітність);
перед прийомом КОК з подальшою перевіркою 1 раз в 3 місяці;
тривалий прийом глюкокортикоїдів;
проведення гірудотерапії, для того, щоб запобігти появі геморагії;
та інші показання на розсуд лікаря.
Також, здати гемостазіограму і перевірити стан згортання крові потрібно вагітним безпосередньо перед пологами, в процесі яких може втратитись великий обсяг крові. Якщо коагулограма при вагітності не показує норми, це – пряма небезпека для здоров’я майбутньої мами. Небезпечним є як стан, коли кров не має достатнього згортання, так і стан, коли спостерігається підвищене згортання, що призводить до формування згустків і тромбоутворення.
Забір біологічного матеріалу здійснюється вранці (вкрай рідко, бувають винятки) і тільки натщесерце (до процедури необхідно дотримуватися голодування не менше 8 годин);
забороняється перед забором венозної крові пити чай, каву, газовану воду, сік (але, для більш точного результату рекомендують за 1-2 години до проведення дослідження випити близько 250-300 мл чистої, не підсолодженої, негазованої води);
необхідно скасувати всі медикаментозні препарати (якщо це неможливо, лікар обов’язково повинен бути обізнаний про прийом того чи іншого препарату, щоб врахувати фактор спотворення при розшифровці);
потрібно обов’язково уникати фізичних навантажень і сильних емоцій, хоча б за добу до аналізу.
Підготовка до здачі коагулограми – дуже важливий етап, який не можна ігнорувати. Будь-яке відхилення від рекомендацій, може призвести до того, що аналіз крові на згортання буде помилковим, а значить – може бути виставлений невірний діагноз і призначене неправильне лікування
Система гемостазу складається з багатьох біологічних речовин і біохімічних механізмів, які забезпечують збереження рідкого стану крові, попереджають і припиняють кровотечі. Вона підтримує баланс між факторами згортання крові. Значні порушення компенсаторних механізмів гемостазу проявляються процесами гіперкоагуляції (надмірним тромбоутворенням) або гіпокоагуляції (кровотечею), які можуть загрожувати життю і здоров’ю пацієнта.
При пошкодженні тканин і судин компоненти плазми (фактори згортання) беруть участь в каскаді біохімічних реакцій, результатом яких є утворення фібринового згустку. Існують внутрішній і зовнішній шляху згортання крові, що відрізняються механізмами запуску коагуляції. Внутрішній шлях реалізується при контакті компонентів крові з колагеном субендотелія стінки судини. Для даного процесу необхідні коагуляційні фактори XII, XI, IX і VII. Зовнішній шлях запускається тканинним тромбопластином (фактор III), вивільненим з пошкоджених тканин і судинної стінки. Обидва механізми тісно взаємопов’язані і з моменту утворення активного чинника X мають спільні шляхи реалізації.
Дослідження таких показників, як ПТІ (протромбіновий індекс) і МНВ (міжнародне нормалізоване відношення), дозволяє оцінити стан зовнішнього шляху згортання крові. ПТІ розраховується як відношення стандартного протромбінового часу (часу згортання контрольної плазми після додавання тканинного тромбопластину) до часу згортання плазми, вираженого у відсотках. МНВ – це стандартизований відповідно до міжнародних рекомендацій показник протромбінового тесту. Він обчислюється за формулою: МНВ = (протромбіновий час пацієнта / протромбіновий час контролю) х МІЧ, де МІЧ (міжнародний індекс чутливості) – коефіцієнт чутливості тромбопластину щодо міжнародного стандарту. МНВ і ПТІ обернено пропорційні показники, тобто підвищення МНВ відповідає зниженню ПТІ у пацієнта і навпаки.
Референсні значення ПТІ залежать від набору і характеристики реактивів і відрізняються активністю використовуваного в тесті тромбопластина. Результати визначення МНО, завдяки стандартизації, дозволяють порівнювати результати різних лабораторій.
Аналізи на ПТІ (або близький йому показник – протромбін по Квіку) і МНВ в коагулограмі допомагають виявити порушення в зовнішньому і внутрішньому шляхах згортання крові, пов’язані з дефіцитом або дефектом фібриногену (фактора I), протромбіну (чинника II), факторів V (проакцелеріна) , VII (проконвертина), X (фактора Стюарта – Прауера). При зниженні концентрації даних факторів згортання в крові протромбіновий час збільшується по відношенню до контрольних лабораторними показниками.
Плазмові фактори зовнішнього шляху коагуляції синтезуються в печінці. Для утворення протромбіну і деяких інших факторів згортання необхідний вітамін К, брак якого призводить до порушень каскаду реакцій і перешкоджає утворенню тромбу. Цей факт використовується в лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком тромбоемболій і серцево-судинних ускладнень. Завдяки призначенням непрямого антикоагулянту варфарину пригнічується вітамін К – залежний синтез білків. ПТІ (або протромбин по Квіку) і МНВ в коагулограмі використовуються для контролю за терапією варфарином у пацієнтів з факторами, що сприяють тромбоутворенню (наприклад, тромбоз глибоких вен, наявності штучних клапанів, антифосфоліпідним синдромі).
У нормі коагулограми у здорової людини МНВ знаходиться в межах 0,8-1,2; у пацієнтів, що знаходяться на лікуванні непрямими антикоагулянтами з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень, – 2,0-3,0, у пацієнтів з протезованими клапанами і антифосфоліпідним синдромом – 2,5-3,5.
Одночасне визначення фібриногену в коагулограмі дозволяє комплексно оцінити стан плазмової системи гемостазу.
Фібриноген – фактор згортання крові I, який виробляється в печінці. Завдяки дії коагуляційного каскаду і активних ферментів плазми він перетворюється в фібрин, який бере участь в утворенні кров’яного згустку і тромбу. Дефіцит фібриногену може бути первинним (внаслідок генетичних порушень) або вторинним (через надмірне споживання в біохімічних реакціях), що проявляється порушенням утворення стабільного тромбу й підвищену кровоточивість.
Фібриноген є також острофазовим білком. Його концентрація підвищується в крові при захворюваннях, що супроводжуються пошкодженням тканин і запаленням. Визначення рівня фібриногену має значення в діагностиці захворювань з підвищеною кровоточивістю або тромбоутворенням, а також для оцінки синтетичної функції печінки і ризику серцево-судинних захворювань з ускладненнями.