Для діагностики концентрації або активності протеїну С;
Для діагностики концентрації або активності протеїну С при виявленні причин тромбофілії і тромботичних ускладнень;
Для виявлення можливих причин артеріальних і венозних тромбозів різноманітної локалізації, зокрема у молодих осіб;
Для діагностики причин розвитку тромботичних ускладнень під час вагітності;
Для діагностики можливих причин розвитку тромботичних ускладнень у новонароджених, в комплексній діагностиці вродженого дефіциту протеїну С;
Для діагностики протеїну С при лікуванні непрямими антикоагулянтами, варфарином;
Для діагностики протеїну С при онкологічних, гнійно-запальних захворюваннях, сепсисі.
При комплексному обстеженні для виявлення причин тромбозів (визначення антитромбіну III, протеїну S і ін.);
При клінічних проявах артеріальних і венозних тромбозів: інфаркт міокарда, інсульт, тромбоемболія легеневої артерії, тромбози глибоких вен нижніх кінцівок, органів малого таза та ін .;
При симптомах вроджених тромбозів, імовірно пов’язаних з дефіцитом протеїну С;
При патологіях вагітності: прееклампсія, еклампсія, ДВС-синдром, внутрішньоутробна затримка розвитку плода, спонтанні аборти, повторні викидні;
При терапії антикоагулянтами непрямої дії, варфарином; при розвитку варфарінових некрозів шкіри;
При недостатності вітаміну К, патологіях печінки;
При онкологічних, гнійно-запальних захворюваннях, сепсисі.
Виключити з раціону жирну їжу протягом 24 годин до дослідження.
Виключити фізичне та емоційне перенапруження протягом 30 хвилин до дослідження.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Протеїн С є одним з найбільш важливих білків-чинників антикоагулянтної (протизгортаючої) системи крові. Синтез даного білка відбувається в печінці і є вітамін К – залежним. Протеїн С знаходиться в постійній циркуляції в крові в неактивному стані. Його активація відбувається при впливі комплексу тромбіну і тромбомодулина на поверхні непошкоджених ендотеліальних клітин і тромбоцитів. В активній формі протеїн С частково руйнує і інактивує неферментний фактори згортання крові Va і VIIIa. Здійснення ферментативного дії протеїну С відбувається в присутності його кофактора – протеїну S. Він являє собою вітамін К – залежний неферментний кофактор, що синтезується в печінці і циркулює в кровотоці. В результаті описаних взаємодій відбувається пригнічення процесів згортання крові, а також побічно активуються процеси протизгортаючої системи (фібринолізу).
Визначення концентрації або активності протеїну С в крові є важливим в діагностиці різних патологічних станів і захворювань. Зниження даних показників може бути пов’язано з порушенням синтезу протеїну С, його швидким витрачанням або з порушенням структури білка і його функціональною неповноцінністю. Синтез протеїну С може бути знижений в результаті вродженої недостатності, дефіциту вітаміну К, при патологіях печінки, порушення її синтетичної функції, в новонароджених та у літніх людей. Надмірне витрачання білка може відзначатися при тромбозах, тромбоемболіях, коагулопатіях споживання, синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ-синдромі), після великих операцій і травм. Порушення функціональної активності протеїну С може спостерігатися при прийомі антикоагулянтних препаратів, зокрема при пероральному прийомі варфарину. Підвищення концентрації протеїну С може відзначатися при вагітності, при прийомі оральних контрацептивів на основі естрогенів, при захворюваннях нирок.
Вроджена недостатність протеїну С зустрічається в 0,2-0,5% випадків, характеризується важким перебігом. Вона вимагає проведення профілактичних і лікувальних заходів для попередження розвитку тромбозів і фатальних ускладнень. Рідкісний варіант гомозиготного дефіциту протеїну С проявляється блискавичним ДВС-синдромом у новонароджених і вимагає невідкладних діагностичних заходів та лікування.
У вагітних жінок дефіцит протеїну С призводить до ряду важких патологічних процесів і ускладнень. Можуть розвиватися тромбози і тромбоемоліі з ураженням глибоких вен нижніх кінцівок, органів малого таза, судин головного мозку, можливе ускладнення у вигляді тромбоемболії легеневої артерії. Може відзначатися внутрішньоутробна затримка розвитку плода в результаті фетоплацентарної недостатності, спонтанні аборти і повторні викидні. Збільшується ризик розвитку прееклампсії, еклампсії і ДВС-синдрому.
При прийомі антикоагулянтів непрямої дії і при значному зниженні активності протеїну С до менш 50% від норми можуть розвиватися некрози шкіри. Такі “варфаринові некрози” розвиваються рідко, але характеризуються тяжким перебігом та вимагають ретельного лікарського контролю. Отже, рекомендується проводити лікування непрямими антикоагулянтами під контролем активності протеїну С. Контрольні та повторні визначення протеїну С необхідно здійснювати не менше ніж через місяць після відміни препаратів.
Основними проявами дефіциту протеїну С є артеріальні і венозні тромбози різної локалізації. Можуть відзначатися інфаркти міокарда, інсульти, тромбоемболія легеневої артерії при відсутності інших факторів і в осіб молодого віку. Визначення концентрації / активності протеїну С також може бути рекомендовано при онкологічних захворюваннях, гнійно-запальних захворюваннях, при сепсисі та Протеїн С є одним з найбільш важливих білків – чинників антикоагулянтной (протизгортаючої) системи крові. Синтез даного білка відбувається в печінці і є вітамін К – залежним. Протеїн С знаходиться в постійній циркуляції в крові в неактивному стані. Його активація відбувається при впливі комплексу тромбіну і тромбомодулина на поверхні непошкоджених ендотеліальних клітин і тромбоцитів. В активній формі протеїн С частково руйнує і інактивує неферментний фактори згортання крові Va і VIIIa. Здійснення ферментативного дії протеїну С відбувається в присутності його кофактора – протеїну S. Він являє собою вітамін К – залежний неферментний кофактор, що синтезується в печінці і циркулює в кровотоці. В результаті описаних взаємодій відбувається пригнічення процесів згортання крові, а також побічно активуються процеси протизгортаючої системи (фібринолізу).
Визначення концентрації або активності протеїну С в крові є важливим в діагностиці різних патологічних станів і захворювань. Зниження даних показників може бути пов’язано з порушенням синтезу протеїну С, його швидким витрачанням або з порушенням структури білка і його функціональною неповноцінністю. Синтез протеїну С може бути знижений в результаті вродженої недостатності, дефіциту вітаміну К, при патологіях печінки, порушення її синтетичної функції, в період новонародженості та у літніх людей. Надмірне витрачання білка може відзначатися при тромбозах, тромбоемболіях, коагулопатіях споживання, синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ-синдромі), після великих операцій і травм. Порушення функціональної активності протеїну С може спостерігатися при прийомі антикоагулянтних препаратів, зокрема при пероральному прийомі варфарину. Підвищення концентрації протеїну С може відзначатися при вагітності, при прийомі оральних контрацептивів на основі естрогенів, при захворюваннях нирок.
Вроджена недостатність протеїну С зустрічається в 0,2-0,5% випадків, характеризується важким перебігом. Вона вимагає проведення профілактичних і лікувальних заходів для попередження розвитку тромбозів і фатальних ускладнень. Рідкісний варіант гомозиготного дефіциту протеїну С проявляється блискавичним ДВС-синдромом у новонароджених і вимагає невідкладних діагностичних заходів та лікування.
У вагітних жінок дефіцит протеїну С призводить до ряду важких патологічних процесів і ускладнень. Можуть розвиватися тромбози і тромбоемоліі з ураженням глибоких вен нижніх кінцівок, органів малого таза, судин головного мозку, можливе ускладнення у вигляді тромбоемболії легеневої артерії. Може відзначатися внутрішньоутробна затримка розвитку плода в результаті фетоплацентарної недостатності, спонтанні аборти і повторні викидні. Збільшується ризик розвитку прееклампсії, еклампсії і ДВС-синдрому.
При прийомі антикоагулянтів непрямої дії і при значному зниженні активності протеїну С до менш 50% від норми можуть розвиватися некрози шкіри. Такі “варфаріновие некрози” розвиваються рідко, але характеризуються тяжким перебігом та вимагають ретельного лікарського контролю. Отже, рекомендується проводити лікування непрямими антикоагулянтами під контролем активності протеїну С. Контрольні та повторні визначення протеїну С необхідно здійснювати не менше ніж через місяць після відміни препаратів.
Основними проявами дефіциту протеїну С є артеріальні і венозні тромбози різної локалізації. Можуть відзначатися інфаркти міокарда, інсульти, тромбоемболія легеневої артерії при відсутності інших факторів і в осіб молодого віку. Визначення концентрації / активності протеїну С також може бути рекомендовано при онкологічних захворюваннях, гнійно-запальних захворюваннях, при сепсисі та септичних процесах.септичних процесах.