Для діагностики плацентарної недостатності і затримки внутрішньоутробного розвитку плода.
Для діагностики гестаційного цукрового діабету.
Для диференціальної діагностики хвороб трофобласта: міхурцевого занеску, інвазивного міхурцевого занеску, хоріокарциномі і трофобластичній пухлині плацентарної площадки.
Для контролю за лікуванням трофобластичної пухлини плацентарної площадки після гістеректомії.
При наявності факторів ризику плацентарної недостатності, артеріальної гіпертензії, вади серця, куріння і вживання наркотичних речовин та алкоголю, аутоімунних захворювань і хвороб крові, анатомічних аномалій матки і плаценти, багатоплідної вагітності (на 15-20-й тиждень вагітності).
При наявності факторів ризику гестаційного діабету: віку більше 35 років, ожиріння, великого плоду, синдрому полікістозних яєчників, спадкового анамнезу по СД 2-го типу (на 24-28-й тиждень вагітності).
При матковій кровотечі або аменореї у пацієнтки в післяпологовому періоді нормальної, ектопічної, молярної вагітності або після самовільного переривання вагітності.
При стабільно низькій концентрації бета-ХГЧ у пацієнтки при відсутності нормальної вагітності і наявності в минулому нормальної, ектопічної, молярної вагітності або мимовільного переривання вагітності.
На етапі контролю за лікуванням трофобластичною пухлиною плацентарної площадки після гістеректомії.
Виключити фізичне та емоційне перенапруження протягом 30 хвилин до дослідження.
Плацентарний лактоген (ПЛ) – це поліпептидний гормон, що виробляється клітинами синцитіотрофобласту і необхідний для регуляції метаболізму матері і плоду. Він з’являється в крові з 6-го тижня вагітності, і рівень його підвищується паралельно зі збільшенням маси плаценти до 34-го тижня вагітності, коли збільшення плаценти припиняється. Завдяки цьому концентрація ПЛ може бути використана для оцінки маси і функції плаценти і діагностики плацентарної недостатності. Зріла плацента виробляє близько 1 г плацентарного лактогену в добу, жоден інший гормон не виробляється в людському організмі в такій кількості. У кровотік плода надходить незначна частина ПЛ.
Плацентарна недостатність є патологією вагітності, при якій порушена основна функція плаценти – доставка нутрієнтів і кисню в організм плоду. Частота цієї патології коливається від 3% в групі здорових матерів до 25% в групі жінок з факторами ризику плацентарної недостатності. Це основна причина затримки внутрішньоутробного розвитку плода. ЗВУР характеризується високим ризиком перинатальної патології (респіраторного дистрес-синдрому новонароджених, внутрішньочерепного крововиливу, некротизуючого ентероколіту) і смертності. До факторів ризику розвитку плацентарної недостатності та ЗВУР відносяться: артеріальна гіпертензія, паління і вживання алкоголю і наркотичних засобів, аномалії матки, аутоімунні захворювання та хвороби крові, багатоплідна вагітність і інші. Показано, що концентрація ПЛ відображає масу плаценти і пов’язана з гестаційним віком плода, тому аналіз на ПЛ може бути використаний для виявлення плацентарної недостатності і ЗВУР.
ПЛ має структурну схожість з гормонами аденогіпофіза соматотропіном і пролактином. Тож не дивно, що ПЛ володіє подібними цих гормонів властивостями. За силою впливу ПЛ в 100 разів поступається гормону росту, однак, з огляду на ту кількість ПЛ, яка синтезується плацентою, можна стверджувати, що ПЛ значно впливає на анаболічні процеси в материнському організмі. Так само, як і гормон росту, ПЛ є антагоністом інсуліну. Він порушує утилізацію глюкози периферичними тканинами вагітної жінки і призводить до фізіологічної інсулінорезистентності. В результаті метаболізм матері перебудовується: периферичні тканини починають використовувати тригліцериди як джерело енергії, а надлишок глюкози може бути використаний зростаючим плодом. Таким чином, разом з іншими плацентарними гормонами ПЛ забезпечує адаптацію материнського організму до потреб плода. Однак у деяких жінок ці метаболічні зміни при вагітності провокують серйозні порушення обміну глюкози, що призводить до гестаційного цукрового діабету (ЦД) – діабету вагітних. Гестаційний ЦД розвивається у генетично схильних жінок і зустрічається з частотою 3-10%. Факторами ризику захворювання є вік більше 35 років, ожиріння, гестаційний ЦД або великий плід в акушерському анамнезі, синдром полікістозних яєчників, спадковий анамнез по ЦД 2-го типу. У жінок з гестаційним ЦД підвищений ризик раннього гестозу, самовільного переривання вагітності і ЦД 2-го типу. Діти, народжені від матерів з гестаційним ЦД, схильні до респіраторного дистрес-синдрому новонароджених, макросомії, родовим травмам, поліцитемії і пошкодженню ЦНС. Для виявлення гестаційного ЦД використовують глюкозотолерантний тест, інформативність якого збільшує тест на ПЛ.
До патологій вагітності відноситься група доброякісних і злоякісних захворювань плаценти, об’єднаних під загальною назвою – трофобластична хвороба: міхурцевий занесок, інвазивний міхурцевий занесок, хоріокарцинома і трофобластична пухлина плацентарної площадки.
Топпа – це відносно рідкісна злоякісна пухлина, яка утворюється з клітин проміжного трофобласта. Вона може виникати в післяпологовому періоді нормальної, ектопічної або молярної вагітності і після спонтанних переривань вагітності (частіше у жінок дітородного віку, проте описані випадки захворювання і в постменопаузі). Частими проявами топпа є маткова кровотеча і аменорея. Пухлина характеризується інвазією в тканину міометрія і частіше за все не поширюється за межі матки. Топпа рідко метастазує (в основному в легені і головний мозок) і в цілому має сприятливий прогноз. Трофобластичну хворобу можна припускати при стабільно низькій концентрації бета-ХГЧ у пацієнтки при відсутності нормальної вагітності при наявності в минулому ектопічної, молярної вагітності або спонтанного переривання вагітності.