Щоб визначити кількість заліза в організмі і його зв’язок з білками крові (разом з аналізом на залізо в сироватці, іноді з тестом на загальну залізозвязуючу здвтність сироватки і на трансферин). Ці дослідження дозволяють розрахувати відсоток насичення трансферину залізом, тобто визначити, скільки саме заліза переносить кров. Даний показник найбільш точно характеризує обмін заліза.
Мета таких аналізів – діагностика дефіциту або надлишку заліза. У пацієнтів з анемією вони дозволяють з’ясувати, чи викликана хвороба дефіцитом заліза або іншими причинами, наприклад хронічним захворюванням або дефіцитом вітаміну B12.
Коли виявлені якісь відхилення в загальному аналізі крові, аналізі на гемоглобін, гематокрит, кількість еритроцитів (разом з тестом на залізо в сироватці).
При підозрі на дефіцит або надлишок заліза в організмі. При сильній нестачі заліза буває задишка, біль в грудній клітці і в голові, слабкість в ногах. У деяких з’являється бажання вживати в їжу незвичайні продукти (крейда, глину), печіння кінчика язика, тріщини в куточках рота. У дітей можуть виникнути труднощі з навчанням.
При підозрі на перевантаження організму залізом (гемохроматоз). Цей стан проявляється по-різному, наприклад болем в суглобах або в животі, слабкістю, втомою, зниженням сексуального потягу, порушенням серцевого ритму.
При спостереженні за ефективністю лікування нестачі або надлишку заліза.
Не вживати їжу протягом 8 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
Припинити прийом лікарських препаратів, що містять залізо, за 72 години до дослідження.
Виключити фізичне та емоційне перенапруження і не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Залізо – важливий мікроелемент в організмі. Воно є частиною гемоглобіну, який заповнює еритроцити і дозволяє їм переносити кисень від легенів до органів і тканин. Залізо входить до складу м’язевого білка міоглобіну та деяких ферментів. Воно всмоктується з їжі і потім переноситься трансферином – спеціальним білком, який утворюється в печінці. Зазвичай в організмі міститься 4-5 г заліза, близько 3-4 мг (0,1% від загальної кількості) циркулює в крові “в зв’язці” з трансферином. Рівень трансферину залежить від функціонування печінки і від харчування людини. У нормі залізом заповнена 1/3 зв’язуючих центрів трансферину, інші 2/3 залишаються в резерві. Показник латентної залізозвязуючої здатності сироватки (ЛЗЗС) відображає, скільки трансферину “не заповнено” залізом. Цей параметр може розраховуватися за такою формулою: ЛЗЗС = ЗЗЗС – залізо в сироватці (ЗЗЗС – це загальна залізозвязуюча здатність сироватки крові – показник, що характеризує максимальну можливість трансферину “заповнитися” залізом).
При дефіциті заліза трансферину стає більше, щоб цей білок міг зв’язатися з невеликою кількістю заліза в сироватці. Відповідно, збільшується і кількість «незайнятого” залізом трансферину, тобто латентна залізозвязуюча здатність сироватки.
І навпаки, при надлишку заліза майже всі зв’язуючі центри трансферину зайняті цим мікроелементом, тому латентна залізозвязуюча здатність сироватки знижується.
Кількість сироваткового заліза може значно варіюватися в різні дні і навіть протягом однієї доби (особливо в ранкові години), однак ЗЗЗС і ЛЗЗС в нормі залишаються відносно стабільними.
На ранніх стадіях нестача заліза іноді не виявляється ніякими симптомами. Якщо людина в іншому здорова, то захворювання може дати про себе знати тільки при зниженні гемоглобіну нижче 100 г / л. Зазвичай це скарги на слабкість, стомлюваність, запаморочення, головний біль.