Система гемостазу складається з багатьох біологічних речовин і біохімічних механізмів, які забезпечують збереження рідкого стану крові, попереджають і припиняють кровотечі. Вона підтримує баланс між факторами згортання крові. Значні порушення компенсаторних механізмів гемостазу проявляються процесами гіперкоагуляції (надмірним тромбоутворенням) або гіпокоагуляції (кровотечею), які можуть загрожувати життю і здоров’ю пацієнта.
При пошкодженні тканин і судин компоненти плазми (фактори згортання) беруть участь в каскаді біохімічних реакцій, результатом яких є утворення фібринового згустку. Існують внутрішній і зовнішній шляху згортання крові, що відрізняються механізмами запуску коагуляції. Внутрішній шлях реалізується при контакті компонентів крові з колагеном субендотелія стінки судини. Для даного процесу необхідні коагуляційні фактори XII, XI, IX і VII. Зовнішній шлях запускається тканинним тромбопластином (фактор III), вивільненим з пошкоджених тканин і судинної стінки. Обидва механізми тісно взаємопов’язані і з моменту утворення активного чинника X мають спільні шляхи реалізації.
Дослідження таких показників, як ПТІ (протромбіновий індекс) і МНВ (міжнародне нормалізоване відношення), дозволяє оцінити стан зовнішнього шляху згортання крові. ПТІ розраховується як відношення стандартного протромбінового часу (часу згортання контрольної плазми після додавання тканинного тромбопластину) до часу згортання плазми, вираженого у відсотках. МНВ – це стандартизований відповідно до міжнародних рекомендацій показник протромбінового тесту. Він обчислюється за формулою: МНВ = (протромбіновий час пацієнта / протромбіновий час контролю) х МІЧ, де МІЧ (міжнародний індекс чутливості) – коефіцієнт чутливості тромбопластину щодо міжнародного стандарту. МНВ і ПТІ обернено пропорційні показники, тобто підвищення МНВ відповідає зниженню ПТІ у пацієнта і навпаки.
Референсні значення ПТІ залежать від набору і характеристики реактивів і відрізняються активністю використовуваного в тесті тромбопластина. Результати визначення МНО, завдяки стандартизації, дозволяють порівнювати результати різних лабораторій.
Аналізи на ПТІ (або близький йому показник – протромбін по Квіку) і МНВ в коагулограмі допомагають виявити порушення в зовнішньому і внутрішньому шляхах згортання крові, пов’язані з дефіцитом або дефектом фібриногену (фактора I), протромбіну (чинника II), факторів V (проакцелеріна) , VII (проконвертина), X (фактора Стюарта – Прауера). При зниженні концентрації даних факторів згортання в крові протромбіновий час збільшується по відношенню до контрольних лабораторними показниками.
Плазмові фактори зовнішнього шляху коагуляції синтезуються в печінці. Для утворення протромбіну і деяких інших факторів згортання необхідний вітамін К, брак якого призводить до порушень каскаду реакцій і перешкоджає утворенню тромбу. Цей факт використовується в лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком тромбоемболій і серцево-судинних ускладнень. Завдяки призначенням непрямого антикоагулянту варфарину пригнічується вітамін К – залежний синтез білків. ПТІ (або протромбин по Квіку) і МНВ в коагулограмі використовуються для контролю за терапією варфарином у пацієнтів з факторами, що сприяють тромбоутворенню (наприклад, тромбоз глибоких вен, наявності штучних клапанів, антифосфоліпідним синдромі).
У нормі коагулограми у здорової людини МНВ знаходиться в межах 0,8-1,2; у пацієнтів, що знаходяться на лікуванні непрямими антикоагулянтами з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень, – 2,0-3,0, у пацієнтів з протезованими клапанами і антифосфоліпідним синдромом – 2,5-3,5.
Одночасне визначення фібриногену в коагулограмі дозволяє комплексно оцінити стан плазмової системи гемостазу.
Фібриноген – фактор згортання крові I, який виробляється в печінці. Завдяки дії коагуляційного каскаду і активних ферментів плазми він перетворюється в фібрин, який бере участь в утворенні кров’яного згустку і тромбу. Дефіцит фібриногену може бути первинним (внаслідок генетичних порушень) або вторинним (через надмірне споживання в біохімічних реакціях), що проявляється порушенням утворення стабільного тромбу й підвищену кровоточивість.
Фібриноген є також острофазовим білком. Його концентрація підвищується в крові при захворюваннях, що супроводжуються пошкодженням тканин і запаленням. Визначення рівня фібриногену має значення в діагностиці захворювань з підвищеною кровоточивістю або тромбоутворенням, а також для оцінки синтетичної функції печінки і ризику серцево-судинних захворювань з ускладненнями.
Загальний аналіз з ШОЕ – це один з найбільш часто виконуваних аналізів в медичній практиці. Сьогодні це дослідження автоматизоване і дозволяє отримати детальну інформацію про кількість і якість клітин крові: еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. З практичної точки зору лікаря в першу чергу слід зосередити свою увагу на наступних показниках цього аналізу:
HGB (hemoglobin) – гемоглобін;
MCV (mean corpuscular volume) – середній об’єм еритроцитів;
RDW (RBC distribution width) – розподіл еритроцитів за об’ємом;
Загальна кількість еритроцитів;
Загальна кількість тромбоцитів;
Загальна кількість лейкоцитів;
Швидкість осідання еритроцитів, ШОЕ. Показник ШОЕ залежить від співвідношення білкових фракцій крові і кількості еритроцитів.
Визначення показників клінічного аналізу крові дозволяє діагностувати такі стани, як анемія / поліцитемія, тромбоцитопенія / тромбоцитоз і лейкопенія / лейкоцитоз, які можуть як бути симптомами якого-небудь захворювання, так і виступати в якості самостійних патологій.
В залежності від типу аналізатору автоматизований загальний аналіз крові поділяють на 3-diff (коли апарат розділяє лейкоцити на три фракції: нейтрофіли, лімфоцити і клітини середнього розміру) та 5-diff (коли апарат розділяє лейкоцити на п’ять фракцій (нейтрофіли, лімфоцити, моноцити, еозинофіли, базофіли). Звичайно останній більш привабливий для діагностики, але навіть розподіл білих клітин крові на три фракції дозволяє провести первинний гематологічний скринінг.
При інтерпретації аналізу слід враховувати такі особливості:
У 5% здорових людей показники аналізу крові відхиляються від прийнятих референсних значень (межі норми). З іншого боку, у пацієнта може бути виявлено значне відхилення від його звичайних показників, які при цьому зберігаються в межах прийнятих норм. З цієї причини результати тесту повинні інтерпретуватися в контексті індивідуальних звичайних показників кожної конкретної людини.
Показники крові залежать від раси і статі. Так, у жінок кількісні і якісні характеристики еритроцитів нижче, а кількість тромбоцитів вище, ніж у чоловіків.