Для діагностики коклюшу, особливо у немовлят в період катаральної і ранньої пароксизмальної стадії захворювання.
При симптомах коклюшу в катаральній стадії: лихоманка, нежить, закладеність носа, сльозотеча.
При симптомах коклюшу в пароксизмальної стадії: напади інтенсивного кашлю, що супроводжуються глибоким свистячим вдихом, блювотою, ціанозом шкіри обличчя.
При обстеженні пацієнта, який перебуває в тісному контакті з хворим на кашлюк.
За 3-4 години до взяття мазків з ротоглотки (зіву) не вживати їжу, не пити, не чистити зуби, не полоскати рот / горло, чи не жувати жувальну гумку, не курити. За 3-4 години до взяття мазків з носа не закопувати краплі / спреї і не промивати ніс. Взяття мазків оптимально виконувати вранці, відразу після нічного сну
Bordetella pertussis (B. pertussis) – це грамнегативна аеробна коккобацила, що є збудником кашлюку. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом. Ризик захворіти найбільш високий у не вакцинованих АКДС дітей і вагітних жінок. Слід зазначити, що щеплення АКДС не забезпечує стовідсотковий захист від зараження, так як імунна відповідь поступово згасає протягом 1-3 років після вакцинації. У зв’язку з цим підлітки і дорослі, вакциновані більш ніж 3 роки тому і що знаходилися в тісному контакті з хворим на кашлюк або носієм B. pertussis, також піддаються ризику зараження.
У клінічній практиці застосовують кілька лабораторних тестів для діагностики кашлюку: посів на живильне середовище, метод прямої імунофлюоресценції (ПІФ), серологічні методи і дослідження за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). ПЛР – метод молекулярної діагностики, що дозволяє виявляти в біологічному матеріалі (наприклад, в носоглоткових аспіраті) фрагменти генетичного матеріалу (ДНК) збудника інфекції і найбільш точно і швидко діагностувати кашлюк.
Специфічність ПЛР досягає 100%, що обумовлено використанням в реакції специфічної саме для B. pertussis пари праймерів. Позитивний результат у пацієнта з ознаками ураження респіраторного тракту дозволяє підтвердити діагноз “кашлюк” і виключити наявність інших бактеріальних (в тому числі паракашлюку) і вірусних захворювань.
Дослідження за допомогою ПЛР характеризується високою чутливістю, що перевершує чутливість бактеріологічного методу, ПІФ і реакції непрямої гемаглютинації (РНГА). Слід, однак, зауважити, що вона залежить від клінічної стадії захворювання, в яку був узятий біоматеріал, від віку пацієнта і попереднього лікування.
Протягом кашлюку можна виділити 4 стадії: інкубаційний період, катаральну, пароксизмальную стадію і стадію одужання. ПЛР є найкращим методом ідентифікації збудника при підозрі на коклюш в катаральну і ранню пароксизмальную стадію (близько 4 тижнів після появи перших симптомів). У цей період чутливість ПЛР максимальна і перевершує чутливість бактеріологічного методу. Після більше 3-4 тижнів чутливість ПЛР дещо знижується. Це має особливе значення при діагностиці захворювання у дорослих пацієнтів, які, як правило, ігнорують перші симптоми хвороби, характерні для катаральної стадії, і звертаються за допомогою в більш пізні терміни, в пароксизмальную стадію. При діагностиці кашлюку в пізню пароксизмальну стадію і при одужанні найбільш точні результати будуть отримані при комбінації серологічних досліджень (наприклад, РНГА) і дослідження за допомогою ПЛР.
Також ПЛР оптимальна для діагностики кашлюку у немовлят, хоча у дітей старшого віку, а також підлітків і дорослих вона характеризується великим числом помилково негативні результати. Так, її чутливість при взятті біоматеріалу в перші 10 днів хвороби в вікових групах до 1 року, 1-4 роки і старше 5 років склала 70, 50 і 10% (для порівняння: чутливість “золотого стандарту” діагностики кашлюка – посіву на живильне середовище – в цей період не перевищує 60%). Як біоматеріалу для діагностики кашлюка у немовлят кращий носоглотковий аспірат. У дітей старшого віку, підлітків і дорослих беруть мазки з носоглотки і зіва. Використання тампона з кальцію альгінату в цьому випадку не рекомендується.
На відміну від інших лабораторних методів, точність ПЛР в меншій мірі залежить від прийому антибактеріальних препаратів. Так, чутливість методу при взятті біоматеріалу на 4-й день лікування еритроміцином склала 89% (бактеріологічного посіву – 56%), на 7-й день – 56% (посіву – 0). Тому ПЛР частіше вибирають для виявлення B. pertussis у пацієнтів в катаральній стадії захворювання, якщо біоматеріал здається на тлі розпочатого лікування. Результати тесту при здачі біоматеріалу на тлі лікування в пароксизмальную стадію в багатьох випадках помилково негативні.
Дослідження за допомогою ПЛР з успіхом застосовується у вакцинованих АКДС пацієнтів. При цьому ідентифікація B. pertussis в мазках цієї групи може означати транзиторне носійство, але не активну інфекцію, тому результати ПЛР рекомендується оцінювати за допомогою додаткових епідеміологічних, клінічних та лабораторних даних.