Для серологічної лабораторної діагностики кашлюку, викликаного збудником Bordetella pertussis;
для діагностики гострої та поточної інфекції, викликаної Bordetella pertussis, починаючи з другого тижня від появи перших клінічних симптомів захворювання;
для діагностики гострої та поточної інфекції у дітей не вакцинованих проти коклюшу
При клінічних проявах коклюшу: сухий спастичний кашель, приступоподібний, що супроводжується глибоким свистячим вдихом, блювотою, ціанозом носогубного трикутника, акроціанозом, слабкістю, нежиттю, сльозотечею, температура тіла переважно нормальна, можлива лихоманка, в клінічному аналізі крові – лейкоцитоз, відносний і абсолютний лімфоцитоз;
при підозрі на коклюш, викликаний Bordetella pertussis, починаючи з другого тижня від появи перших клінічних симптомів захворювання;
при обстеженні осіб, які перебували в тісному контакті з хворими на кашлюк;
при диференціальної діагностики з гострими респіраторними вірусними захворюваннями, кір, бронхіт, пневмонію, бронхіальну астму.
Не вживати їжу протягом 2-3 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Кашлюк є гострою антропонозною бактеріальною інфекцією, одним з характерних ознак якої є тривалий нападоподібний спастичний кашель. Збудником є Bordetella pertussis, паличка Борде – Жангу, нерухома дрібна грамнегативна коккобацілла, що відноситься до суворих аеробів. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом. Джерелом інфекції є хвора людина з будь-якою формою інфекційного процесу.
Мікроорганізм B. pertussis має складну антигенну структуру. Основними антигенними мішенями для специфічних антитіл є коклюшний токсин, поверхневий білок – филаментозному гемаглютинін, білок зовнішньої мембрани пертактин, липополисахарид, поверхневі білки – агглютініногени. Залежно від присутності в бактеріальної клітці агглютиногенов 2-го і 3-го класу виділяють чотири серотипу B. рertussis. Крім описаних, в антигенну структуру B. pertussis входять гемаглютиніни, аденілатціклазагемолізін.
У перебігу захворювання виділяють наступні періоди: інкубаційний (тривалістю від 3 до 14 днів, в середньому 7-8 днів), катаральний (від 5-8 до 11-14 днів), пароксизмальної, або спазматичний (від 2-3 до 6-8 тижнів і більше), період зворотного розвитку, або ранньої реконвалесценції (від 2 до 8 тижнів), і реконвалесценції (від 2 до 6 місяців). Найбільш характерними для коклюшу є прояви, що характеризують пароксизмальної період захворювання. До них відносяться сухий спастичний кашель, приступоподібний, ціаноз носогубного трикутника, акроціаноз, можлива блювота, слабкість, температура тіла переважно нормальна. У клінічному аналізі крові може відзначатися лейкоцитоз, відносний і абсолютний лімфоцитоз. При тяжкому перебігу захворювання можливий розвиток ускладнень: порушення мозкового кровообігу, втрата свідомості, судоми, емфізема легенів і середостіння, ателектази, кровотечі, грижі, приєднання вторинної інфекції з розвитком бронхіту, пневмонії, плевриту, отиту, медіастиніту. Слід зазначити, що найбільш важко захворювання протікає у дітей раннього віку. Воно характеризується більш коротким інкубаційним, тривалим пароксизмальним періодами, розвитком важких наслідків і ускладнень. У дорослих людей і осіб після попередньої вакцинації коклюш може протікати в легкій, атипової або стертій формі.
Діагностика кашлюку заснована на епідеміологічних, клінічних даних і результатах змін лабораторних показників. В клінічній лабораторній діагностиці кашлюку застосовують декілька методів: бактеріологічний метод для виявлення росту колоній збудника, серологічний метод, спрямований на визначення антитіл до антигенів B. pertussis, метод полімеразної ланцюгової реакції – для виявлення генетичного матеріалу збудника коклюшу. Діагноз ставиться при підтвердженні хоча б одним із зазначених методів.
Серологічне обстеження дозволяє виявляти в сироватці крові специфічні антитіла, спрямовані до антигенів збудників B. рertussis. Серологічну діагностику коклюшу доцільно застосовувати не раніше другого тижня захворювання, оптимальними є терміни з 3-го по 6-й тиждень захворювання.
При первинному інфікуванні збудником B. рertussis на другому тижні від появи клінічних симптомів захворювання починають синтезуватися антитіла класів IgA і IgM. Далі на 3-4-му тижні захворювання починається синтез антитіл класу IgG, досягаючи максимального рівня до 6-8-му тижні і далі поступово знижуючись. Одноразове виявлення високого рівня специфічних антитіл класу IgМ з різними комбінаціями IgG або IgA свідчить про гостру або поточну інфекцію у дітей та дорослих осіб, які не пройшли вакцинацію. Слід зазначити, що у деяких пацієнтів при гострій інфекції антитіла класу IgM визначаються на низькому рівні, що може бути пов’язано з формуванням імунної відповіді.