Комплексний генетичний аналіз, який дозволяє визначити ризик тромбофілії.
При наявності тромбоемболії в сімейному анамнезі. При наявності тромбозу в анамнезі. При тромбозі у віці до 50 років, повторних тромбозах. У разі тромбозу в будь-якому віці в поєднанні з обтяженим сімейним анамнезом по тромбоемболії (тромбоемболія легеневої артерії), в тому числі при тромбозах інших локалізацій (судин мозку, портальних вен). При тромбозі без очевидних факторів ризику у віці старше 50 років. У разі застосування гормональних контрацептивів або замісної гормональної терапії у жінок: 1) мають тромбози в анамнезі, 2) у родичів 1-го ступеня споріднення яких були тромбози або спадкова тромбофілія. При ускладненому акушерському анамнезі (невиношуванні вагітності, фетоплацентарної недостатності, тромбозах під час вагітності та в ранньому післяпологовому періоді і ін.). При плануванні вагітності жінками, що страждають тромбозами (або в разі тромбозу у їх родичів 1-го ступеня споріднення). При таких умовах високого ризику, як порожнинні оперативні втручання, тривала іммобілізація, постійні статичні навантаження, малорухливий спосіб життя. При серцево-судинних захворюваннях в сімейному анамнезі (випадки ранніх інфарктів і інсультів). При оцінці ризику тромботичних ускладнень у хворих із злоякісними новоутвореннями.
Не потребує підготовки
В результаті різних патологічних процесів в судинах можуть утворитися тромби, які блокують кровотік. Це найчастіший і найнесприятливіший прояв спадкової тромбофілії – підвищеної схильності до тромбоутворення, пов’язаної з певними генетичними дефектами. Вона може призводити до розвитку артеріальних і венозних тромбозів, які в свою чергу часто є причиною інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, інсульту, тромбоемболії легеневої артерії та ін.
У систему гемостазу входять фактори згортаючої і протизгортаючої систем крові. У нормальному стані вони знаходяться в рівновазі і забезпечують фізіологічні властивості крові, не допускаючи підвищеного тромбоутворення або, навпаки, кровоті. Але при впливі зовнішніх або внутрішніх чинників ця рівновага може порушуватися. У розвитку спадкової тромбофілії, як правило, беруть участь гени факторів згортання крові та фібринолізу, а також гени ферментів, які контролюють обмін фолієвої кислоти. Порушення в цьому обміні можуть призвести до тромботичних і атеросклеротичних уражень судин (через підвищення рівня гомоцистеїну в крові). Найбільш значущим порушенням, що призводить до тромбофілії, є мутація в гені фактора згортання 5 (F5), її ще називають Лейденська. Вона проявляється стійкістю фактора 5 до активованого протеїну С і збільшенням швидкості утворення тромбіну, в результаті чого і відбувається посилення процесів згортання крові. Також важливу роль у розвитку тромбофілії грає мутація в гені протромбіну (F2), пов’язана з підвищенням рівня синтезу даного чинника згортання. При наявності цих мутацій ризик тромбозів значно зростає, особливо за рахунок провокуючих чинників: прийому оральних контрацептивів, надмірної ваги, гіподинамії і т. д.
Особливу увагу при оцінці ризику тромбоемболії і інфаркту міокарда приділяється генам коагуляційних (згортаючих) факторів крові 7 і 13 (F7, F13), зміни в яких в більшості випадків спрямовані на забезпечення захисного ефекту. Зниження активності даних факторів сприяє зменшенню тромбоутворення.
Ген F13А1 кодує А-субодиницю (F13A1, субодиниця А-1) фактора XIII – білка, що бере участь в процесі згортання крові. Фактор XIII (F13), що складається з двох А-субодиниць, що мають каталітичну активність, і двох В-субодиниць, являє собою плазмовий глікопротеїн, що циркулює в плазмі крові в комплексі з білком фібриногеном. При активації системи згортання крові F13 піддається розщепленню ферментом тромбіном (фактором згортання крові II, F2) в точці між амінокислотами аргініном і гліцином, розташованими в положеннях 37 і 38 амінокислотної послідовності. Кофактором в даній реакції є іони кальцію. Активований білок F13a каталізує “зшивання” мономерів фібрину, утворюючи зв’язку між амінокислотами в положеннях гамма-глутаміл-епсілон-лізин, що веде до формування фібрину-полімеру. Фібрин – основа згустку крові, він стабілізує тромб, завершуючи процес згортання крові. Зміни в гені F13A1 в більшості випадків знижують ризик розвитку патологій, пов’язаних з підвищеним тромбоутворення. Ділянка, в якій відбувається заміна нуклеотиду гуаніну (G) на тимін (Т) в позиції 103, позначається як генетичний маркер G103T. Внаслідок заміни нуклеотиду валін заміщується на лейцин в позиції 34 амінокислотної послідовності (V34L). Дана ділянка розташовується в безпосередній близькості від сайту взаємодії F13 з тромбіном. В результаті заміни змінюються біохімічні властивості білка F13, а саме його здатність “зшивати” фібринові мономери, внаслідок чого фібринові згустки виходять більш тонкими. Виявлено, що аллель T гена F13A1 зустрічається не так часто в групі пацієнтів з інфарктом міокарда в порівнянні з контрольною групою. Виявивши генотип з даного маркера, можна оцінити генетичну схильність до інфаркту міокарда, тромбоемболії і провести відповідні профілактичні заходи.
Ген F7 кодує фактор згортання крові VII (проконвертин, F7) – вітамін-К-залежний профермент, продукує в печінці. Основною фізіологічною роллю F7 є активація фактора згортання крові Х (F10). Після пошкодження судини F7 зв’язується з тканинним фактором III (TFA) і переходить в активну форму. Ця реакція є основною ланкою в процесі згортання крові. Комплекс TFA і F7 служить для активації фактора IX (F9), X (F10) і фактора VII (F7). Активований фактор Х (Xа) в свою чергу бере участь в процесах активації протромбіну і переході його в тромбін. Фактор VII також може активуватися і факторами XIIa, IXa, Ха і IIa.
Зміни в гені F7 в більшості випадків мають протективний ефект щодо ризику розвитку тромбоемболії. Заміна гуаніну (G) на аденін (А) в позиції 10976 (генетичний маркер G10976A) призводить до зміни біохімічних властивостей фактора VII, в якому відбувається заміна амінокислоти аргініну на глутамін. Зниження активності F7 в результаті заміни сприяє зменшенню тромбоутворення. Генотип А / А є причиною зниження активності ферменту F7 на 72%, в порівнянні з диким типом (генотип G / G). Маркер асоційований зі зниженням імовірності інфаркту міокарда, навіть при наявності ангіографічно задокументованого, важкого коронарного атеросклерозу. Гетерозиготи (носії одного алеля А і одного G, генотип A / G) мають ризик