- Для оцінки розвитку резистентності до інсуліну.
- Для оцінки ризику розвитку цукрового діабету, атеросклерозу, серцево-судинних захворювань.
- Для комплексної оцінки можливого розвитку резистентності до інсуліну при метаболічному синдромі, полікістозі яєчників, хронічній ниркової недостатності, хронічних гепатитах В і С, стеатозі печінки.
- При оцінці ризику розвитку і при клінічних проявах артеріальної гіпертензії, ішемічній хвороби серця, ішемічному інсульті, цукровому діабеті 2-го типу, атеросклерозі.
- У комплексній діагностиці, при підозрі розвитку резистентності до інсуліну при метаболічному синдромі, полікістозі яєчників, хронічній нирковій недостатності, хронічних гепатитах В і С, неалкогольному стеатозі печінки, гестаційному цукровому діабеті, інфекційних захворюваннях і застосуванні деяких лікарських препаратів.
- Не вживати їжу протягом 8-12 годин перед дослідженням.
- Кров рекомендується здавати в ранкові години строго натщесерце.
- Необхідно інформувати про прийняті лікарські препарати.
- Виключити фізичне та емоційне перенапруження за 30 хвилин до дослідження.
- Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Інсулінорезистентність – це зниження чутливості інсулінозалежних клітин до дії інсуліну з подальшим порушенням метаболізму глюкози і надходження її в клітини. Розвиток резистентності до інсуліну обумовлено поєднанням метаболічних, гемодинамічних порушень на тлі запальних процесів і генетичної схильності до захворювань. При цьому підвищується ризик виникнення цукрового діабету, серцево-судинних захворювань, порушення обміну речовин, метаболічного синдрому.
Інсулін є пептидним гормоном, який синтезується з проінсуліну бета-клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози. Інсулін бере участь в транспорті глюкози з крові в клітини тканин, зокрема м’язової і жирової. Гормон також активує гліколіз і синтез глікогену, жирних кислот в клітинах печінки, знижує ліполіз і кетогенез, бере участь в накопиченні енергетичних з’єднань в клітинах і їх використання в метаболічних процесах. При розвитку резистентності клітин і тканин до інсуліну збільшується його концентрація в крові, що веде до зростання концентрації глюкози. Внаслідок цього можливий розвиток цукрового діабету 2-го типу, атеросклерозу, в тому числі коронарних судин, артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, ішемічного інсульту.
Для оцінки інсулінорезистентності може бути використаний індекс HOMA-IR (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance). Він розраховується за формулою: HOMA-IR = інсулін натще (мкОд / мл) x глюкоза натще (ммоль / л) / 22,5. Підвищення значень HOMA-IR відзначається при підвищенні рівня глюкози або інсуліну натще. Це відповідає підвищенню резистентності клітин і тканин до інсуліну і підвищеному ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу та серцево-судинних захворювань.
Індекс інсулінорезистентності може бути використаний як додатковий діагностичний показник метаболічного синдрому. Метаболічний синдром є комплексом факторів ризику серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2-го типу, атеросклерозу, стеатозу печінки і деяких видів раку. В результаті розвивається комплекс метаболічних, гормональних і клінічних порушень на тлі ожиріння в результаті розвитку інсулінорезистентності.
Індекс HOMA-IR є інформативним показником розвитку порушень толерантності до глюкози і цукрового діабету у пацієнтів з рівнем глюкози нижче 7 ммоль / л. Також розрахунок даного показника може бути використаний при підозрі на розвиток резистентності до інсуліну при синдромі полікістозних яєчників у жінок, гестаційному цукровому діабеті, хронічній нирковій недостатності, хронічних гепатитах В і С, стеатозі печінки неалкогольної етіології, ряді інфекційних, онкологічних, аутоімунних захворювань і терапії деякими лікарськими препаратами (глюкокортикоїди, оральні контрацептиви та інші).