Для діагностики захворювань, викликаних H. pylori, і контролю за їх лікуванням:
антрального і фундального гастриту;
виразки дванадцятипалої кишки або шлунка.
При обстеженні пацієнта з вперше виникли ознаками диспепсії (первинне інфікування H. pylori), особливо якщо ендоскопія не планується.
При обстеженні пацієнта із зазначенням на диспепсію в анамнезі, якщо не призначалася терапія H. pylori (або якщо антибіотики, активні проти H. pylori, не використовувалися з іншого приводу).
При первинній діагностиці хелікобактеріоза і через 6 місяців після закінчення курсу його терапії.
Не вживати їжу протягом 2-3 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
H. pylori – це грамнегативний, факультативно-анаеробний мікроорганізм, здатний інфікувати слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки. У більшості випадків інфікування H. Pylori (хелікобактеріоз) носить постійний, хронічний характер.
Хелікобактеріоз дуже поширений: бактерія H. pylori може бути виявлена у 50% людей земної кулі. При цьому H. pylori-асоційовані захворювання (гастрит, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, аденокарцинома шлунку, MALT-лімфома) виникають тільки у 15-20% інфікованих пацієнтів. Особливістю цих захворювань є їх сприятливий прогноз за умови їх ранньої діагностики та повної ерадикації H. pylori. Провідне значення в діагностиці хелікобактеріозу належить лабораторним методам дослідження.
Існує кілька методів виявлення H. pylori. Прямі методи дозволяють безпосередньо виявити сам мікроорганізм. Для більшості прямих методів необхідний зразок тканини слизової оболонки (біоптат) і / або вміст шлунка і дванадцятипалої кишки (аспірат), які зазвичай отримують під час ендоскопічного дослідження. Таким чином, прямі методи дослідження, як правило, є інвазивними. На відміну від цього, непрямі методи виявляють не саме мікроорганізм, а непрямі ознаки інфекції, наприклад специфічні антитіла в сироватці крові (серологічні тести) або утримання міченого атома вуглецю в повітрі, що видихається (дихальний уреазний тест). Так як для проведення непрямих тестів не потрібно ендоскопічного дослідження, вони називаються неінвазивними. Як прямі, так і непрямі тести на H. pylori, мають свої переваги і недоліки. Для точної діагностики геликобактериоза потрібно відразу кілька тестів. У зв’язку з цим особливо зручним для лікаря і пацієнта є комплексний аналіз, що включає всі необхідні тести на H. pylori.
Одним з найбільш чутливих методів виявлення H. pylori є полімеразна ланцюгова реакція в режимі реального часу (РТ-ПЛР). РТ-ПЛР – це метод молекулярної діагностики, що дозволяє виявляти в біологічному матеріалі (наприклад, в зразку тканини) фрагменти генетичного матеріалу (ДНК) збудника інфекції. Так як аналіз заснований на виявленні генетичного матеріалу, РТ-ПЛР дозволяє виявляти присутність будь-яких форм H. pylori (не тільки активних спіралеподібних, але і неактивних коккових, некультивованих), в результаті чого дослідження характеризується дуже високою чутливістю, що перевершує чутливість методу бактеріологічного посіву. Теоретично для здійснення РТ-ПЛР досить присутність 1 молекули ДНК. На практиці концентрація збудника в зразку повинна складати близько 10-100 КУО / мл. Така висока чутливість тесту означає, що отримання негативного результату дослідження дозволяє виключити H. pylori як причину захворювання. Це має принципове значення при диференціальної діагностики НПЗЗ-асоційованих, стресових і ішемічних гастритів і виразок.
Слід зазначити, що, незважаючи на дуже високу чутливість тесту (85-98%), помилково негативні результати все ж можливі. Так, наприклад, помилково негативні результати можна отримати, якщо бактеріальна навантаження дуже низька (наприклад, на тлі прийому деяких антибіотиків). Помилок діагностики можна уникнути при комбінації цього прямого тесту з серологічними дослідженнями.
Інфікування H. pylori супроводжується значним наростанням імуноглобулінів класу IgG і IgA в сироватці крові. Ці імуноглобуліни (антитіла) визначаються в крові за допомогою непрямих тестів. IgG виявляються в 95-100% випадків геликобактериоза, а IgA – в 68-80%. Дослідження дозволяє визначити титр антитіл, тобто є кількісним. Як правило, високі титри антитіл більш характерні для активної, поточної інфекції. Слід зазначити, однак, що чіткої кореляції між титром антитіл і ступенем тяжкості інфекції немає.
Серологічні тести, як і метод РТ-ПЛР, мають деякі обмеження. Так, результат аналізу залежить від особливостей імунної відповіді пацієнта. Імунна відповідь пацієнтів, що приймають цитостатичні препарати, і літніх людей характеризується зниженим виробленням специфічних антитіл (будь-яких, в тому числі до H. pylori). З цієї причини, щоб уникнути діагностичних помилок серологічні тести доцільно доповнювати прямими тестами. Ця особливість була врахована при складанні комплексного аналізу на H. pylori.
Таким чином, комплексний аналіз на H. pylori – це комбінація необхідних і достатніх тестів для виявлення цього мікроорганізму. Комплексний аналіз не призначений для контролю лікування. Результат як РТ-ПЛР, так і дослідження імуноглобулінів IgG та IgA залишатиметься позитивними навіть в разі повної ерадикації H. pylori. Хибнопозитивний результат РТ-ПЛР в цьому випадку обумовлений здатністю цього методу виявляти ДНК будь-яких, навіть зруйнованих мікроорганізмів, хибнопозитивний результат серологічних тестів – особливостями динаміки імунної відповіді.