Діагностика вітряної віспи та оперізувального герпесу;
при типових симптомах вітряної віспи або оперізуючого лишаю;
наявність везикульозного висипу, особливо у вагітних і новонароджених, а також у осіб, які планують вагітність;
контакт з хворим на вітряну віспу або оперізуючий герпес або з підозрою на дані нозологічні форми;
диференціальна діагностика екзантемних захворювань;
імунодефіцитні стани;
великі шкірні ураження (до 10% випадків передбачуваного оперізувального герпесу);
симптоматика вродженої інфекції, пороки розвитку у новонароджених;
енцефаліт неясної етіології.
Діагностика вітряної віспи та оперізувального герпесу;
при типових симптомах вітряної віспи або оперізуючого лишаю;
наявність везикулезного висипу, особливо у вагітних і новонароджених, а також у осіб, які планують вагітність;
контакт з хворим на вітряну віспу або оперізуючий герпес або з підозрою на дані нозологічні форми;
диференціальна діагностика екзантемних захворювань;
імунодефіцитні стани;
великі шкірні ураження (до 10% випадків передбачуваного оперізувального герпесу);
симптоматика вродженої інфекції, пороки розвитку у новонароджених;
енцефаліт неясної етіології.
Не вживати їжу протягом 2-3 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Вірус вітряної віспи (Varicella Zoster Virus) викликає у людини дві хвороби: вітряну віспу і оперізуючий лишай (оперізуючий герпес). Обидва захворювання, як правило, діагностуються за зовнішніми ознаками. Проте в нетипових випадках потрібна лабораторна діагностика. Крім того, визначення антитіл до Varicella Zoster Virus проводиться при плануванні вагітності – вітряна віспа під час вагітності може призводити до ускладнень.
Вітряна віспа розвивається, коли вірус вперше потрапляє в організм людини. Як правило, це відбувається в дитинстві (тому вітрянка традиційно вважається дитячою хворобою). При цьому у дорослих захворювання протікає важче, ніж у дітей.
Зараження відбувається при контакті з хворою людиною: вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Він проникає в тіло через рот, де осідає на слизових оболонках. Інкубаційний період складає близько 2 тижнів (від 10 до 21 дня). Перші симптоми активної інфекції: підвищена температура і загальне нездужання. Через 1-2 дні з’являється висип. Незабаром пухирці підсихають, покриваються корочками і через 2 тижні зникають, як правило, не залишаючи рубців. Після перенесеної інфекції у людини розвивається довічний імунітет, тобто на вітряну віспу не хворіють вдруге.
Вірус варицелла-зостер інфікує тільки людей, переважно дітей-дошкільнят і молодших школярів. Особливо високе число заражень в школах, дитячих садах, в будь-яких великих за чисельністю колективах. Шляхи розповсюджень: повітряно-краплинний (чхання, кашель) і контактний. На тілі хворої дитини завжди утворюються бульбашки, в яких можна нарахувати тисячі тисяч вірусів. Коли ці бульбашки лопають, патогени з ексудатом виходять в навколишнє середовище і можуть потрапити в організм здорової людини через брудні руки, предмети або при тілесному контакті, наприклад рукостисканні. Плідно існувати віруси можуть тільки в клітинах своєї жертви, тому, опинившись зовні, стають легкоусуваними. Їх можна усунути дезрозчином, кип’ятінням, будь-якими миючими засобами.
Вірус може безсимптомно зберігатися в нервах спинного мозку, а після активації провокувати збої в роботі внутрішніх органів хворого. Він здатний викликати дві основні патології: вітряну віспу в якості первинного інфікування і оперізуючий лишай як рецидиву.
Вітряна віспа представляє певну небезпеку при вагітності. По-перше, вона є небезпечною для самої матері, тому що у вагітних протікає у важкій формі. Найчастішим ускладненням (у 20% випадків) є пневмонія. По-друге, хвороба загрожує плоду. Дитина може народитися з різними порушеннями: рубцями на шкірі, недорозвиненими кінцівками, мікроцефалією, енцефалітом, ураженням очей та ін. Крім того, якщо мати заразилася в самому кінці вагітності, то новонароджений може тяжко захворіти на вітряну віспу в перші дні життя, причому з ризиком летального результату. Імовірність ускладнень невисока, проте краще попередньо здати аналізи на імунітет проти вітряної віспи.
Після того як людина перехворіла на вітряну віспу і видужала, вірус зазвичай не гине. Він переходить в прихований стан і зберігається в нейронах. Пізніше, під дією стресу, при зниженні імунітету або при різкому охолодженні, вірус може активізуватися. Нерідко хворіють літні люди.
У перші дні оперізуючого лишаю пацієнт відчуває загальну слабкість, у нього підвищується температура. В тілі або рідше на обличчі виникає сильний біль (поколювання, свербіж, подразнення). Через 1-3 дні в місцях, де відчувалася біль, з’являється висип, причому з одного боку тіла. Больові відчуття (невралгія) зберігаються і після її зникнення, протягом місяця.
На відміну від вітряної віспи, оперізуючий лишай не є небезпечним під час вагітності.
Після того як віруси потрапляють в організм людини, він починає з ними боротися. Одна з реакцій – це вироблення антитіл (спеціальних білків імуноглобулінів). Існує кілька їх типів: IgG, IgM, IgA та ін. Первинна інфекція ВЗВ пов’язана з ранньої продукцією антитіл IgA. Про інформаційному значенні антитіл можна судити по проведеним дослідженням. Так, серед випробовуваних з вітряною віспою через 1-5 днів після початку захворювання у двох третин був виявлений IgA, і всі негативні сироватки були отримані до 3-го дня висипу вітряної віспи. VZV IgA був виявлений в одній з трьох сироваток, отриманих більш ніж через 60 днів після початку захворювання. Чотири з п’яти сироваток, отриманих від випробовуваних протягом 1 тижня після початку оперізувального герпесу, мали вимірні рівні IgA. Між 1 і 4 тижнями після початку інфікування у всіх випробовуваних визначалися IgA до ВЗВ. Також VZV IgA був виявлений вже через 63 дні після початку оперізувального герпесу. VZV IgA ні виявлено в сироватках від 42 дітей, які не мали жодних антитіл IgG до VZV. VZV IgA були знайдені тільки в 3 з 23 сироваток від дорослих, які мали Varicella більше 20 років тому. У 45 здорових контрольних сироватках антитіл VZV IgA не виявлено.
Аналіз на IgA дає можливість ранньої діагностики; а також дозволяє діагностувати активну стадію або реактивацію активній стадії інфікування VZV.