Для діагностики інфекційного мононуклеозу.
Для диференціальної діагностики герпетичних інфекцій.
Для диференціальної діагностики при ангінах і тонзилітах.
Для виявлення реактивації вірусу Епштейна – Барр при трансплантації органів і тканин.
При клінічних (гепатоспленомегалія, тонзилофарингіт, припухлість білящелепних і шийних лімфатичних вузлів) і лабораторних (атипові лімфоцити в периферичної крові) ознаках інфекційного мононуклеозу на ранніх етапах захворювання (до наростання титру антитіл).
При ВІЛ-інфекції.
При проведенні імуносупресивної терапії після трансплантації органів або кісткового мозку.
Залежить від біоматеріалу для дослідження.
Вірус Епштейна – Барр – це широко поширений вірус сімейства Herpesviridae, який розмножується переважно в B-лімфоцитах, але також може інфікувати Т-лімфоцити і епітеліальні клітини. Шлях передачі – повітряно-крапельний. Пік захворюваності – 15-25 років. Перший контакт з вірусом Епштейна – Барр відбувається, як правило, в дитячому віці (до 10 років), що викликає розвиток латентної бессимптомної або малосимптомної інфекції.
Інфікування у дорослих людей призводить до інфекційного мононуклеозу, який у більшості хворих супроводжується лихоманкою, інтоксикацією, а також ураженням лімфовузлів (лімфоаденопатією), піднебінних і глоткових мигдалин. Нерідко збільшується печінка, селезінка, з’являються петехії на слизовій верхнього неба. Іноді інфекційний мононуклеоз ускладнюється гепатитом, пневмонією, гемолітичною анемією, тромбоцитопенією, апластичною анемією, розривом селезінки, а також кардіологічними (міокардит) і неврологічними порушеннями (синдром Гієна – Барре, енцефаліт, менінгіт). У рідкісних випадках розвивається хронічна активна інфекція, при якій симптоми захворювання зберігаються протягом більш ніж 6 місяців після первинного інфікування вірусом Епштейна – Барр, а також є гістологічні ознаки ураження внутрішніх органів (пневмоніт, гепатит, гіпоплазія кісткового мозку, увеїт) і виявляються антигени або ДНК вірусу Епштейна – Барр в тканинах. Крім того, при цьому стані часто бувають дуже високі титри вірус-специфічних антитіл. І навпаки, при синдромі хронічної втоми титр антитіл до вірусу Епштейна – Барр або інших вірусів лише трохи підвищений.
Вірус Епштейна – Барр інфікує понад 90% здорової популяції і зберігається в невеликих кількостях в В-клітинах пам’яті. Відповідно, близько 90% дорослих людей є вірусоносіями. Вірус зберігається в В-лімфоцитах і клітинах епітелію протягом усього життя і при зниженні імунітету (наприклад, при ВІЛ-інфекції або імуносупресивної терапії) може сприяти розвитку лімфопроліферативних захворювань, назофарингіальної карциноми або – найчастіше – інфекційного мононуклеозу.
Для виявлення збудника використовується метод полімеразної ланцюгової реакції, яка дозволяє виявити ДНК вірусу. Принцип методу заснований на багаторазовому збільшенні числа копій специфічного для даного збудника ділянки ДНК.