Для діагностики інфекційного мононуклеозу і оцінки стадії інфекції.
Для диференціальної діагностики герпетичних інфекцій.
Для диференціальної діагностики при ангінах і тонзилітах.
Для виявлення реактивації вірусу Епштейна – Барр при трансплантації органів і тканин.
При клінічних (гепатоспленомегалія, тонзилофарингіт, припухлість білящелепних і шийних лімфатичних вузлів) і лабораторних (атипові лімфоцити в периферичної крові) ознаках інфекційного мононуклеозу.
При сумнівних результатах ІФА-тесту, а також на додаток і для підтвердження результатів.
При ВІЛ-інфекції.
При проведенні імуносупресивної терапії після трансплантації органів або кісткового мозку.
Не вживати їжу протягом 2-3 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Вірус Епштейна – Барр – це широко поширений вірус сімейства Herpesviridae, який розмножується переважно в B-лімфоцитах, але також може інфікувати Т-лімфоцити і епітеліальні клітини. Шлях передачі – повітряно-крапельний. Пік захворюваності – 15-25 років. Перший контакт з вірусом Епштейна – Барр відбувається, як правило, в дитячому віці (до 10 років), що призводить до розвитку латентної бессимптомної або малосимптомної інфекції.
Інфікування у дорослих людей призводить до розвитку інфекційного мононуклеозу, який у більшості хворих супроводжується лихоманкою, інтоксикацією, а також ураженням лімфовузлів (лімфаденопатією), піднебінних і глоткових мигдалин. Нерідко збільшується печінка, селезінка, з’являються петехії на слизовій верхнього піднебіння. У ряді випадків інфекційний мононуклеоз ускладнюється гепатитом, пневмонією, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, апластичну анемію, розривом селезінки, а також кардіологічними (міокардит) і неврологічними порушеннями (синдром Гієна-Барре, енцефаліт, менінгіт). У рідкісних випадках розвивається хронічна активна інфекція, при якій симптоми захворювання зберігаються протягом більш ніж 6 місяців після первинного інфікування вірусом Епштейна – Барр, а також є гістологічні ознаки ураження внутрішніх органів (пневмоніт, гепатит, гіпоплазія кісткового мозку, увеїт) і виявляються антигени або ДНК вірусу в тканинах. Крім того, при цьому стані часто виявляються дуже високі титри вірус-специфічних антитіл. І, навпаки, при синдромі хронічної втоми титр антитіл до вірусу Епштейна – Барр або інших вірусів лише трохи підвищений.
Вірус Епштейна – Барр інфікує понад 90% здорової популяції і зберігається в невеликих кількостях в В-клітинах пам’яті. Відповідно, близько 90% дорослих людей є вірусоносіями. Вірус зберігається в В-лімфоцитах і клітинах епітелію протягом усього життя і при зниженні імунітету (наприклад, при ВІЛ-інфекції або імуносупресивної терапії) може сприяти розвитку лімфопроліферативних захворювань, назофарингеальної карциноми або – найчастіше – інфекційного мононуклеозу.
Визначення антитіл IgM та IgG до окремих білків дозволяє більш точно визначати фазу перебігу інфекції, з огляду на високу частоту персистенції вірусу. Іммуноблотінга для визначення антитіл класу IgM і IgG до окремих білків дає додаткову інформацію про фазі перебігу інфекції. Виявлення білка VСА 125 вказує на ранню фазу перебігу інфекції. У період розпалу течії інфекції і на етапі завершення гострого процесу з’являються VСА 19. Про пізній фазі перебігу інфекції свідчить виявлення Високоспецифічні маркера VСА 22, який виявляється поодиноко або спільно з EBNA-1 (Р79). Останній білок довго присутній у осіб, які перехворіли на інфекцією, і переконливо свідчить про перенесеної інфекції. Відзначається часта присутність IgM-Р45 і IgM-p79 при активному процесі, IgM-p43 і IgG-p27 корелює з тяжкістю перебігу інфекції, а виявлення IgM-p65, IgM-p33 – з наявністю гепато- і спленомегалії.
Дане дослідження має високу специфічність (98%) і чутливістю (95%) методу, дозволяє провести визначення антитіл до окремих антигенів вірусу, повного спектра виявляються клінічно значущих антигенів, підтвердити результати скринінгу, провести диференціальну діагностику між гострою і пройшла інфекцією.