Для діагностики гострої цитомегаловірусної інфекції.
При вагітності.
При імунодефіциті (зокрема, при ВІЛ-інфекції).
Коли у людини з нормальним імунітетом є симптоми мононуклеозу (якщо тести не виявили вірус Епштейна – Барр).
Якщо у новонароджених дітей підозрюють ЦМВ-інфекцію.
Під час вагітності:
при симптомах захворювання,
якщо УЗД виявило порушення розвитку плоду,
для скринінгу.
ЦМВ-інфекція у вагітних жінок часто протікає безсимптомно. Однак в деяких випадках підвищується температура, збільшуються лімфовузли, печінка і / або селезінка.
При імунодефіциті симптоми ЦМВ-інфекції можуть бути досить різноманітними: від загального нездужання до ретиніту, коліту, енцефаліту та ін.
Новонародженому аналіз може бути призначений, якщо у дитини:
жовтяниця, анемія,
збільшена селезінка і/або печінка,
розмір голови менше нормального,
є порушення слуху або зору,
є неврологічні розлади (затримка розумового розвитку, конвульсії).
Виключити з раціону жирну їжу протягом 24 годин до дослідження.
Не палити за 30 хвилин до дослідження.
Цитомегаловірус (ЦМВ) відноситься до сімейства вірусів герпесу. Так само, як і інші представники цієї групи, він може зберігатися у людини все життя. У здорових людей з нормальним імунітетом первинна інфекція протікає без ускладнень (і часто безсимптомно). Однак цитомегаловірус небезпечний при вагітності (для дитини) і при імунодефіциті.
Цитомегаловірусом можна заразитися через різні біологічні рідини: слину, сечу, сперму, кров. Крім того, він передається від матері до дитини (під час вагітності, пологів або при годуванні).
Як правило, цитомегаловірусна інфекція протікає безсимптомно. Іноді захворювання нагадує інфекційний мононуклеоз: підвищується температура, болить горло, збільшуються лімфатичні вузли. Надалі вірус зберігається всередині клітин в неактивному стані. Але якщо організм виявиться ослаблений, то вірус знову почне розмножуватися.
Для жінки важливо знати, чи була вона заражена ЦМВ в минулому, тому що саме це визначає, чи є ризик ускладнень при вагітності. Якщо раніше вона вже була інфікована, то ризик мінімальний. Під час вагітності може виникнути загострення старої інфекції, однак така форма зазвичай не викликає важких наслідків.
Якщо у жінки ще не було ЦМВ, значить, вона входить в групу ризику і їй слід приділяти особливу увагу профілактиці цитомегаловірусної інфекції. Для дитини небезпечна саме інфекція, якою мати заразилася перший раз під час вагітності.
При первинній інфекції у вагітної жінки вірус часто потрапляє і в організм дитини. Це ще не означає, що дитина захворіє. Як правило, зараження ЦМВ протікає безсимптомно. Однак приблизно в 10% випадків воно призводить до вроджених патологій: мікроцефалії, церебральної кальцифікації, висипу і збільшення селезінки і печінки. Це часто супроводжується зниженням інтелекту і глухотою, можливий навіть летальний результат.
Таким чином, для майбутньої матері важливо знати, чи була вона в минулому заражена ЦМВ. Якщо так, то ризик ускладнень через можливе ЦМВ стає незначним. Якщо ж ні – потрібно проявляти особливу обережність під час вагітності:
уникати незахищеного сексу,
не контактувати зі слиною іншої людини (не цілуватися, не використовувати спільний посуд, зубні щітки та ін.),
дотримуватися правил гігієни при іграх з дітьми (мити руки, якщо на них потрапляє слина або сеча),
здавати аналіз на ЦМВ при ознаках загального нездужання.
Крім того, цитомегаловірус становить небезпеку при ослабленні імунної системи (наприклад, через імунодепресанти або ВІЛ). При СНІДі ЦМВ протікає у важкій формі і є частою причиною смерті хворих.
Основні симптоми цитомегаловірусу:
запалення сітківки (яке може призводити до сліпоти),
коліт (запалення товстої кишки),
езофагіт (запалення стравоходу),
неврологічні розлади (енцефаліт та ін.).
Вироблення антитіл – це один із способів боротьби з вірусною інфекцією. Існує кілька класів антитіл (IgG, IgM, IgA та ін.), Які відрізняються за своїми функціями.
Імуноглобуліни M (IgM) зазвичай з’являються в крові першими (раніше, ніж антитіла інших типів). Потім їх кількість поступово зменшується (цей процес може тривати кілька місяців). Якщо ж відбудеться загострення латентної інфекції, то рівень IgM знову підвищиться.
Таким чином, IgM виявляються:
при первинній інфекції (в цьому випадку рівень IgM найбільш високий),
при загостренні хвороби (а також при реінфекції, тобто зараженні новою формою вірусу).
Для чого використовується дослідження?
Для діагностики гострої цитомегаловірусної інфекції.