Щоб встановити, чи була людина в минулому інфікована ЦМВ.
Для діагностики цитомегаловірусної інфекції.
Щоб встановити збудника захворювання, яке схоже на цитомегаловірусну інфекцію.
Під час вагітності (або при її плануванні) – для оцінки ризику ускладнень (дослідження для перевірки), при симптомах цитомегаловірусної інфекції, при порушеннях у плода за результатами УЗД.
При симптомах цитомегаловірусної інфекції у людей з ослабленим імунітетом.
При симптомах мононуклеозу (якщо тести не виявили вірус Епштейна – Барр).
Виключити з раціону жирну їжу протягом 24 годин до дослідження.
Не палити за 30 хвилин до дослідження.
Цитомегаловірус (ЦМВ) відноситься до сімейства вірусів герпесу. Так само, як і інші представники цієї групи, він може зберігатися у людини все життя. У здорових людей з нормальним імунітетом первинна інфекція протікає без ускладнень (і часто безсимптомно). Однак цитомегаловірус небезпечний при вагітності (для дитини) і при імунодефіциті.
Цитомегаловірусом можна заразитися через різні біологічні рідини: слину, сечу, сперму, кров. Крім того, він передається від матері до дитини (під час вагітності, пологів або при грудному годуванні).
Як правило, цитомегаловірусна інфекція протікає безсимптомно. Іноді захворювання нагадує інфекційний мононуклеоз: підвищується температура, болить горло, збільшуються лімфатичні вузли. Надалі вірус зберігається всередині клітин в неактивному стані, але якщо організм виявиться ослаблений, то він знову почне розмножуватися.
Для жінки важливо знати, чи була вона заражена ЦМВ в минулому, тому що саме це визначає, чи є ризик ускладнень при вагітності. Якщо раніше вона вже була інфікована, то ризик мінімальний. Під час вагітності може загостритися стара інфекція, однак така форма зазвичай не викликає важких наслідків.
Якщо у жінки ще не було ЦМВ, значить, вона входить в групу ризику і їй слід приділяти особливу увагу профілактиці ЦМВ. Для дитини небезпечна саме інфекція, якою мати заразилася перший раз під час вагітності.
При первинній інфекції у вагітної жінки вірус часто потрапляє і в організм дитини. Це ще не означає, що він захворіє. Як правило, зараження ЦМВ протікає безсимптомно. Однак приблизно в 10% випадків воно призводить до вроджених патологій: мікроцефалії, церебральної кальцифікації, висипу і збільшення селезінки і печінки. Це часто супроводжується зниженням інтелекту і глухотою, можливий навіть летальний результат.
Таким чином, для майбутньої матері важливо знати, чи була вона в минулому заражена ЦМВ. Якщо так, то ризик ускладнень через можливе ЦМВ стає незначним. Якщо ж ні – потрібно проявляти особливу обережність під час вагітності:
уникати незахищеного сексу,
не контактувати зі слиною іншої людини (не цілуватися, не використовувати спільний посуд, зубні щітки та ін.),
дотримуватися правил гігієни при іграх з дітьми (мити руки, якщо на них потрапляє слина або сеча),
здавати аналіз на ЦМВ при ознаках загального нездужання.
Крім того, цитомегаловірус становить небезпеку при ослабленні імунної системи (наприклад, через імунодепресантів або ВІЛ). При СНІДі ЦМВ протікає у важкій формі і є частою причиною смерті хворих.
Основні симптоми цитомегаловірусної інфекції:
запалення сітківки (яке може призводити до сліпоти),
коліт (запалення товстої кишки),
езофагіт (запалення стравоходу),
неврологічні розлади (енцефаліт та ін.).
Вироблення антитіл – це один із способів боротьби з вірусною інфекцією. Існує кілька класів антитіл (IgG, IgM, IgA та ін.).
Антитіла класу G (IgG) присутні в крові в найбільшій кількості (в порівнянні з іншими типами імуноглобулінів). При первинній інфекції їх рівень зростає в перші тижні після зараження і потім може залишатися високим роками.
Крім кількості, часто визначається ще й авідності IgG – міцність, з якою антитіло зв’язується з антигеном. Чим вище авідності, тим міцніше і швидше антитіла пов’язують вірусні білки. Коли людина вперше заражається ЦМВ, його антитіла IgG мають низьку авідності, потім (через три місяці) вона стає високою. За авідності IgG судять про те, як давно відбулося первинне зараження ЦМВ.