Борелія (Borrelia burgdorferi), антитіла IgМ.

Щоб встановити, чи була людина інфікований бактеріями Borrelia burgdorferi. Це дозволяє підтвердити діагноз “кліщовий бореліоз”.
Щоб контролювати ефективність лікування.

Тест призначається при симптомах кліщового бореліозу. На ранніх стадіях можуть відзначатися:
мігруюча еритема,
підвищена температура, озноб,
головний біль,
швидка стомлюваність,
нудота.
Додатковим свідченням до аналізу є укус кліща (за кілька днів або тижнів до появи перших симптомів). У ряді випадків навіть вдається перевірити на B. burgdorferi самого кліща. Якщо результат позитивний (тобто кліщ є переносником бореліозу), то вкушеній людині слід здати аналіз самому (виявити антитіла можна буде через кілька тижнів).
Симптоми бореліозу на більш пізніх стадіях:
періодичний біль в суглобах, кістках і м’язах,
менінгіт,
параліч лицевого нерва,
оніміння кінцівок,
розлади пам’яті,
ураження очей і серця (в окремих випадках).
Крім того, аналіз призначається при необхідності переконатися в успішності лікування.

Виключити з раціону жирну їжу протягом 24 годин до дослідження.
Не палити за 30 хвилин до дослідження.

Цей тест виявляє антитіла до Borrelia burgdorferi, які виробляються організмом людини у відповідь на зараження. Тобто їх наявність означає, що людина була інфікована цими бактеріями.
B. burgdorferi відноситься до групи спірохет і викликає у людини кліщовий бореліоз (хвороба Лайма).
Людина заражається, якщо її вкусив кліщ, який сам був інфікований B. burgdorferi. Іксодові кліщі, переносники бореліозу, – це найпоширеніша група кліщів, в помірному поясі Північної півкулі вони зустрічаються повсюдно. Найчастіше зараження людей відбувається в період активності кліщів – навесні і влітку.
Інкубаційний період бореліозу становить кілька тижнів. На ранніх стадіях можуть спостерігатися такі симптоми: втома, озноб, головний біль. Також при бореліоз іноді виникає характерний висип – мігруюча еритема (кільцеподібне почервоніння шкіри, яке поступово розширюється). Якщо хворобу не лікувати, то можуть виникнути серйозні проблеми: біль у суглобах, менінгіт, оніміння кінцівок, параліч лицьового нерва, розлади пам’яті і (в окремих випадках) ураження очей і серця. Лікування хвороби, як правило, ефективно.
При інфікуванні лімфоцити людини починають виробляти антитіла – спеціальні білки (імуноглобуліни), які повинні нейтралізувати бактерії. Імуноглобуліни M (IgM) з’являються в крові першими, через кілька днів після зараження. Однак виявити їх вдається зазвичай на більш пізніх термінах (через 2-3 тижні). Приблизно через 6 тижнів концентрація антитіл досягає максимуму і потім поступово зменшується. Антитіла іншого типу – імуноглобуліни G (IgG) – з’являються зазвичай трохи пізніше і присутні в крові довше.
Таким чином, антитіла IgM найкраще підходять для діагностики недавнього зараження.
Кількість антитіл висловлюють у вигляді титру. Титр антитіл – це максимальне розведення розчину, при якому в ньому ще виявляються антитіла. Наприклад, титр 1:16 означає, що, якщо сироватку крові розбавити в 16 разів, в ній ще можна виявити антитіла (а якщо розбавити сильніше – то антитіла вже не детектируются).
Титр називають високим (наприклад, 1: 612) або низьким (наприклад, 1: 4).
Високий титр є більш достовірним. При цьому важливо пам’ятати, що це не те ж саме, що тяжкість захворювання. Адже мова йде не про кількість бактерій, а про кількість антитіл проти них.
Тест на антитіла рекомендується проводити в два етапи. Перший крок – це визначення титру антитіл IgM та IgG. Якщо результат позитивний або неоднозначний, то потрібно здати ще один аналіз – вестерн-блот (імуноблот).