Щоб встановити, чи була людина інфікований бактеріями Borrelia burgdorferi. Це дозволяє підтвердити діагноз “кліщовий бореліоз”.
Щоб контролювати ефективність лікування.
Тест призначається при симптомах кліщового бореліозу. На ранніх стадіях можуть відзначатися:
мігруюча еритема,
підвищена температура, озноб,
головний біль,
швидка стомлюваність,
нудота.
Додатковим свідченням до аналізу є укус кліща (за кілька днів або тижнів до появи перших симптомів). У ряді випадків навіть вдається перевірити на B. burgdorferi самого кліща. Якщо результат позитивний (тобто кліщ є переносником бореліозу), то вкушеній людині слід здати аналіз самому (виявити антитіла можна буде через кілька тижнів).
Симптоми бореліозу на більш пізніх стадіях:
періодичний біль в суглобах, кістках і м’язах,
менінгіт,
параліч лицевого нерва,
оніміння кінцівок,
розлади пам’яті,
ураження очей і серця (в окремих випадках).
Крім того, аналіз призначається при необхідності переконатися в успішності лікування.
Виключити з раціону жирну їжу протягом 24 годин до дослідження.
Не палити за 30 хвилин до дослідження.
Цей тест виявляє антитіла до Borrelia burgdorferi, які виробляються організмом у відповідь на зараження. Тобто їх наявність означає, що людина була інфікована цими бактеріями.
B. burgdorferi відноситься до групи спірохет і викликає кліщовий бореліоз (хвороба Лайма).
Людина заражається, якщо її вкусив кліщ, який сам був інфікований B. burgdorferi.
Іксодові кліщі, переносники бореліозу, дуже поширені, в помірному поясі Північної півкулі вони зустрічаються повсюдно. Найчастіше зараження людей відбувається в період активності кліщів – навесні і влітку.
Інкубаційний період бореліозу становить кілька тижнів. На ранніх стадіях можуть спостерігатися такі симптоми: втома, озноб, головний біль. Також при бореліоз іноді виникає характерний висип – мігруюча еритема (кільцеподібне почервоніння шкіри, яке поступово розширюється). Якщо хворобу не лікувати, то можливі серйозні проблеми: біль у суглобах, менінгіт, оніміння кінцівок, параліч лицьового нерва, розлади пам’яті і (в окремих випадках) ураження очей і серця. Терапія хвороби, як правило, ефективна.
При інфікуванні лімфоцити людини починають виробляти антитіла – спеціальні білки (імуноглобуліни), які повинні нейтралізувати бактерії. Першими в крові з’являються імуноглобуліни M (IgM), але поступово їх концентрація зменшується. Через деякий час виникають антитіла іншого типу – імуноглобуліни G (IgG). Їх можна виявити через кілька тижнів після інфікування, а максимального рівня вони досягають через 4-6 місяців. Таким чином, антитіла IgM вказують на недавнє зараження, а імуноглобуліни G підходять для більш пізньої діагностики.
Кількість антитіл висловлюють у вигляді титру. Титр – це максимальне розведення розчину, при якому в ньому ще виявляються антитіла. Наприклад, титр 1:16 означає, що, якщо сироватку крові розбавити в 16 разів, в ній ще можна виявити антитіла (а якщо розбавити сильніше – антитіла вже не детектируются).
Титр називають високим (наприклад, 1: 612) або низьким (наприклад, 1: 4), конкретне його значення залежить від чутливості методу.
Високий титр з більшою ймовірністю вказує на захворювання, яке протікає в даний час (а не те, яке було в минулому). Важливо пам’ятати, що титр НЕ пропорційний тяжкості захворювання, адже мова йде не про кількість бактерій, а про кількість антитіл проти них.
Виявлення антитіл рекомендується проводити в два етапи. Перший крок – це вимір титру антитіл IgM та IgG. Якщо результат позитивний або неоднозначний, то потрібно здати ще один аналіз – імуноблот.