Для діагностики ліпоїдного нефрозу, ідіопатичного мембранозного гломерулонефриту, фокального сегментарного-гломерулярного склерозу та інших первинних гломерулопатій.
Для діагностики ураження нирок при цукровому діабеті, системних захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак), амілоїдозі та інших захворюваннях з можливим залученням нирок.
Для діагностики ураження нирок у пацієнтів з підвищеним ризиком хронічної ниркової недостатності.
Щоб оцінити ризик розвитку хронічної ниркової недостатності та ішемічної хвороби серця у пацієнтів із захворюваннями нирок.
Для оцінки функції нирок при лікуванні нефротоксичними препаратами: аміноглікозидами (гентаміцином), амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, нестероїдними протизапальними препаратами (аспірином, диклофенаком), інгібіторами АПФ (еналаприлом, раміприлом), сульфонамідами, пеніциліном, тіазиди, фуросемідом і деякими іншими.
При симптомах нефропатії: набряках нижніх кінцівок і периорбитальної області, асциті, набирання ваги, артеріальної гіпертензії, мікро- і макрогематурії, олігурії, підвищеної стомлюваності.
При цукровому діабеті, системних захворюваннях сполучної тканини, амілоїдозі та інших захворюваннях з можливим залученням нирок.
При наявних факторах ризику хронічної ниркової недостатності: артеріальної гіпертензії, курінні, спадковості, віком більше 50 років, ожирінні.
При оцінці ризику розвитку хронічної ниркової недостатності та ішемічної хвороби серця у пацієнтів із захворюваннями нирок.
При призначенні нефротоксичних препаратів: аміноглікозидів, амфотерицину В, цисплатину, циклоспорину, нестероїдних протизапальних препаратів, інгібіторів АПФ, сульфонамідів, пеніцилінів, тіазидових діуретиків, фуросеміду і деяких інших.
Перед здачею сечі витримується звичайний водний і харчовий режим.
За добу до дослідження та в день дослідження необхідно виключити з раціону пофарбовані продукти (буряк, морква, цитрусові, кавуни, виноград, червоне вино і т. Д.), інтенсивні фізичні навантаження, міцний чай, кава, прийом полівітамінів, алкоголь.
Не рекомендується здавати дослідження на тлі прийому діуретиків (сечогінних) препаратів (лазикс, фуросемід, манітол і т. д.), якщо інше не вказано лікарем. Для здачі аналізу необхідно провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів. Для аналізу збирається вся сеча за добу (24 години), окрім першого ранкового сечовипускання. після закінчення збору всю сечу перемішують, вимірють об’єм і відбирають 50-100 мл для дослідження.
Білок в сечі – це рання і чутлива ознака первинних захворювань нирок і вторинних нефропатій при системних захворюваннях. У нормі лише незначна кількість білка втрачається з сечею завдяки фільтраційному механізму ниркового клубочка – фільтра, який перешкоджає проникненню великих заряджених білків в первинний фільтрат. У той час як низькомолекулярні білки (менше 20 000 дальтон) вільно долають клубочковий фільтр, надходження високомолекулярного альбуміну (65 000 дальтон) обмежено. Велика частина білка реабсорбується в кровотік в проксимальних канальцях нирки, в результаті чого лише його мала кількість в результаті виділяється з сечею. Близько 20% виділяється в нормі білка складають низькомолекулярні імуноглобуліни, і по 40% припадає на альбумін і мукопротеїни, секретуються в дистальних ниркових канальцях. Втрата білка в нормі становить 40-80 мг на добу, виділення більше 150 мг на добу називається протеїнурією. При цьому основна кількість білка припадає на альбумін.
Слід зазначити, що в більшості випадків протеїнурія не є патологічним ознакою. Білок в сечі визначається у 17% населення і тільки у 2% з них служить причиною серйозного захворювання. В інших випадках протеїнурія розглядається як функціональна (або доброякісна); вона спостерігається при багатьох станах, таких як лихоманка, підвищене фізичне навантаження, стрес, гостре інфекційне захворювання, дегідратація. Така протеїнурія не пов’язана із захворюванням нирок, і втрата білка при ній незначна (менше 2 г / добу). Однією з різновидів функціональної протеїнурії є ортостатична (постуральна) протеїнурія, коли білок в сечі виявляється тільки після тривалого стояння або ходьби і відсутня при горизонтальному положенні. Тому при ортостатичній протеїнурії аналіз на загальний білок ранкової порції сечі буде негативним, а аналіз добової сечі виявить присутність білка. Ортостатична протеїнурія зустрічається у 3-5% людей до 30 років.
Білок в сечі також з’являється в результаті його надлишкового формування в організмі і посиленою фільтрацією в нирках. При цьому кількість білка, що надійшов в фільтрат, перевершує можливості реабсорбції в ниркових канальцях і в підсумку виділяється з сечею. Така протеїнурія “переповнення” також не пов’язана із захворюваннями нирок. Вона може супроводжувати гемоглобінурію при інтраваскулярному гемолізі, міоглобінурію при пошкодженні м’язової тканини, множинну мієлому і інші захворювання плазматичних клітин. При такому варіанті протеїнурії в сечі присутній не альбумін, а будь-який специфічний білок (гемоглобін при гемолізі, білок Бенс-Джонса при мієломі). З метою виявлення специфічного білка в сечі застосовують аналіз добової сечі.
Для багатьох захворювань нирок протеїнурія є характерною і постійною ознакою. По механізму виникнення ренальную протеїнурию поділяють на клубочкову і тубулярну. Протеїнурія, при якій білок в сечі з’являється в результаті пошкодження базальної мембрани, називається клубочковою. Базальна мембрана клубочків – основний анатомічний і функціональний бар’єр для великих і заряджених молекул, тому при її пошкодженні білки вільно надходять в первинний фільтрат і виводяться з сечею. Пошкодження базальної мембрани може виникати первинно (при ідіопатичному мембранозному гломерулонефриті) або вдруге, як ускладнення якого-небудь захворювання (при діабетичної нефропатії на тлі цукрового діабету). Найбільш поширена клубочковая протеїнурія. До захворювань, що супроводжується пошкодженням базальної мембрани і клубочкової протеїнурією, відносяться ліпоїдний нефроз, ідіопатичний мембранозний гломерулонефрит, фокальний сегментарний гломерулярний склероз та інші первинні гломерулопатії, а також цукровий діабет, хвороби сполучної тканини, постстрептококовий гломерулонефрит та інші вторинні гломерулопатії. Клубочкова протеїнурія також характерна для ураження нирок, пов’язаного з прийомом деяких ліків (нестероїдних протизапальних препаратів, пеницилламина, літію, опіатів). Найчастішою причиною клубочкової протеїнурії є цукровий діабет і його ускладнення – діабетична нефропатія. Для ранньої стадії діабетичної нефропатії характерна секреція невеликої кількості білка (30-300 мг / добу), так звана мікроальбумінурія. При прогресуванні діабетичної нефропатії втрата білка збільшується (макроальбумінемія). Ступінь клубочкової протеїнурії різна, частіше перевищує 2 г на добу і може досягати більше 5 г білка в добу.
При порушенні функції реабсорбції білка в ниркових канальцях виникає тубулярна протеїнурія. Як правило, втрата білка при цьому варіанті не досягає таких високих значень, як при клубочковій протеїнурії, і становить до 2 г на добу. Порушенням реабсорбції білка і тубулярною протеїнурією супроводжуються гіпертензивний нефроангіосклероз, уратних нефропатій, інтоксикація солями свинцю і ртуті, синдром Фанконі, а також лікарська нефропатія при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів і деяких антибіотиків. Найчастішою причиною тубулярной протеїнурії є гіпертонічна хвороба і її ускладнення – гіпертензивний нефроангіосклероз.
Збільшення білка в сечі спостерігається при інфекційних захворюваннях сечовидільної системи (цистит, уретрит), а також при нирково-клітинному раку і раку сечового міхура.
Втрата значної кількості білка з сечею (більше 3-3,5 г / л) призводить до гіпоальбумінемії, зниження онкотичного тиску крові і як зовнішніх, так і внутрішніх набряків (набряків нижніх кінцівок, асцит). Значна протеїнурія дозволяє дати несприятливий прогноз хронічної ниркової недостатності. Стійка втрата невеликої кількості альбуміну не проявляється якими-небудь симптомами. Небезпека мікроальбумінурії полягає в підвищеному ризику ішемічної хвороби серця (особливо інфаркту міокарда).
Досить часто в результаті самих різних причин аналіз ранкової сечі на загальний білок буває хибнопозитивним. Тому протеїнурія діагностується тільки після повторного аналізу. При позитивних двох і більше аналізах ранкової порції сечі на загальний білок протеїнурія вважається стійкою, а обстеження доповнюється аналізом добової сечі на загальний білок.
Дослідження ранкової порції сечі на загальний білок є скринінговим методом виявлення протеїнурії. Він не дозволяє оцінити ступінь протеїнурії. Крім того, метод чутливий до альбуміну, але не виявляє низькомолекулярні білки (наприклад, білок Бенс-Джонса при мієломі). Для того щоб визначити ступінь протеїнурії у пацієнта з позитивним результатом аналізу ранкової порції сечі на загальний білок, на загальний білок досліджується і добова сеча. При підозрі на множинну мієлому аналізу також піддається добова сеча, причому необхідно проводити додаткове дослідження на специфічні білки – електрофорез. Слід зазначити, що аналіз добової сечі на загальний білок не диференціює варіанти протеїнурії і не виявляє точної причини захворювання, тому його необхідно доповнювати деякими іншими лабораторними та інструментальними методами.