Для діагностики системних захворювань сполучної тканини. Для диференціальної діагностики ревматичних хвороб. Щоб оцінити ефективність терапії аутоімунних захворювань. Для спостереження за перебігом системних захворювань сполучної тканини.
При симптомах аутоімунного захворювання (тривале підвищення температури, болі в суглобах, втома, втрата маси тіла, зміна шкірних покривів).
При виявленні змін, характерних для системних захворювань сполучної тканини (підвищення ШОЕ, рівня С-реактивного білка).
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Визначення антинуклеарного фактора (АНФ) є “золотим стандартом” виявлення антинуклеарних антитіл (АНА) і діагностики аутоімунних захворювань.
Патогенез системних захворювань сполучної тканини (СЗСТ) тісно пов’язаний з порушеннями в імунній системі і підвищеним виробленням антитіл до структур власних клітин. Аутоантитіла до компонентів ядра клітин – антинуклеарні антитіла – взаємодіють з нуклеїновими кислотами і білками ядра, антигенами цитоплазми, що проявляється запальними змінами в тканинах і органах, болями в суглобах і м’язах, вираженим стомленням, втратою ваги, шкірними змінами. АНА виявляються при багатьох аутоімунних захворюваннях, але найбільш характерні для системного червоного вовчака (СЧВ). АНА зустрічаються більш ніж у 90% хворих на системні захворювання сполучної тканини, в даний час описано близько 200 різновидів, які об’єднані єдиною назвою – антинуклеарний фактор.
При визначенні АНФ методом непрямої флюоресценції частіше використовується лінія епітеліальних клітин аденокарциноми гортані людини НЕр-2. Клітини НЕр-2 є дуже зручним субстратом для лабораторного дослідження, так як мають великі ядра і на стеклах ростуть в один шар. АНА виявляються при зв’язуванні з внутрішньоклітинними антигенами клітин НЕр-2.
При дослідженні епітеліальні клітини НЕр-2 вирощують на стеклах, фіксують і інкубують з розведеною сироваткою крові пацієнта. Після видалення надлишку сироватки клітини інкубують з міченими флюоресцеїном антитілами, потім знову промивають і досліджують за допомогою флуоресцентного мікроскопа. При цьому визначається титр антитіл і тип світіння. Діагностично значущим вважається титр більше 1: 160. При загостренні ревматичних захворювань він перевищує 1: 640, а в період ремісії знижується до 1: 160-1: 320. Чим більше антитіл, тим вище титр. За типом світіння можна встановити мішені антинуклеарних антитіл, що має важливе клінічне значення і визначає тактику подальшого обстеження пацієнта. Основними є периферичний, гранулярний (дрібно- / крупно), ядерцевий, центромерний і цитоплазматичний типи фарбування ядра. Кожному типу світіння притаманні дуже характерні ознаки, які дозволяють відрізнити один варіант від іншого.
Гомогенне (дифузне) фарбування пов’язано з наявністю антитіл до двоспіральної ДНК, гістонів і характерно для СЧВ і вовчака лікарських препаратів.
Периферичне світіння зумовлене периферичним розподілом хроматину в ядрі, пов’язане з антитілами до ДНК і специфічно для СЧВ. Даний тип світіння важливо диференціювати від фарбування ядерної мембрани, яке відбувається при аутоімунних захворюваннях печінки.
Гранулярне (крапчасте, сітчасте) фарбування зустрічається найбільш часто і є найменш специфічним, виявляється при багатьох аутоімунних захворюваннях. Аутоантигенами в даному випадку виступають нуклеопротеїнові комплекси в ядрі (Sm, U1-RNP, SS-A, SS-B антигени і PCNA).
Дуже високі титри АНФ з крупногранулярним типом світіння часто вказують на змішане захворювання сполучної тканини.
Нуклеарне (ядерцеве) фарбування обумовлено антитілоутворення до компонентів ядерця (PHК-полімераза-1, NOR, U3RNP, PM / Scl), виявляється при склеродермії, хвороби Шегрена. АНА іноді підвищуються при ендокринних захворюваннях (цукровому діабеті 1-го типу, тиреоїдиті, тиреотоксикозі, поліендокринном синдромі), шкірних захворюваннях (псоріазі), при вагітності, після трансплантації органів і тканин, у хворих на гемодіалізі.
Центромерне світіння з’являється при наявності антитіл до центромери хромосом і характерно для форми склеродермії – CREST-синдрому.
Цитоплазматичний тип світіння пов’язаний з антитілами до тРНК-синтетази, зокрема до Jo-1, що характерно для дерматоміозиту і поліміозиту. Даний тип фарбування також визначається при наявності антитіл до інших компонентів цитоплазми при аутоімунному гепатиті, первинному біліарному цирозі.
Одночасне виявлення різних типів світіння вказує на присутність різних видів антитіл.
У здорових людей може бути виявлено дрібногранулярне світіння при низьких, помірних або високих титрах АНА, але в нормі грубозернисті або гомогенні типи світіння не повинні визначатися.
Залежно від результатів оцінки типу світіння розробляється подальша тактика лікування пацієнта і призначаються додаткові дослідження, уточнюючі спектр АНА.