Для діагностики “вірілізуючих” синдромів:
- синдрому полікістозних яєчників;
- синдрому Кушинга;
- вродженої гіперплазії кори надниркових залоз;
- андрогенпродукуючих пухлин яєчників, яєчок або аденоми / карциноми наднирників.
Для контролю за лікуванням таких синдромів.
- При обстеженні пацієнтки з ознаками гіперандрогенії: з гірсутизмом (ріст волосся над верхньою губою, на підборідді,на білій лінії живота), акне важкого ступеня, змінами тембру голосу, кліторомегаліі, збільшенням м’язової маси.
- При обстеженні немовляти з ознаками порушення диференціювання статі: з зовнішніми статевими органами, що володіють рисами як жіночого, так і чоловічої статі.
Виключити з раціону алкоголь за 24 години до дослідження.
Не приймати пероральні контрацептиви протягом 30 днів до дослідження.
Виключити фізичне та емоційне перенапруження протягом 72 годин до дослідження.
Не палити протягом 3 годин до дослідження.
Андростендіон – це попередник статевих гормонів тестостерону та естрону, що утворюється в клітинах Лейдіга яєчок, тека-клітинах яєчників, а також в сітчастій зоні коркової речовини надниркових залоз у людей обох статей. Подальше перетворення андростендіону в тестостерон відбувається в клітинах периферичних тканин (переважно в статевих залозах). Незважаючи на те що в нормі вплив андростендіону поступається впливу інших чоловічих статевих гормонів (в першу чергу тестостерону), його значення зростає при розвитку “вірілізуючих” синдромів. Вимірювання концентрації андростендіону застосовується для диференціальної діагностики і контролю лікування цих захворювань. Крім того, “слабкі” андрогени відіграють провідну роль в метаболізмі пацієнтів з низькою концентрацією тестостерону в нормі (наприклад, хлопчиків до періоду статевого дозрівання). Андростендіон також є основним стероїдних гормоном жінок в постменопаузі.
Аналіз на андростендіон проводиться при обстеженні пацієнток з ознаками гіперандрогенії: акне, гірсутизм (ріст волосся по-чоловічому типу: над верхньою губою, на підборідді, по білій лінії живота), зміною тембру голосу, кліторомегаліі. Найчастішими причинами такої вірілізації є: гіперпродукція андрогенів яєчниками (синдром полікістозних яєчників, гіпертекоз і андрогенпродукуюча пухлина) і гіперпродукція андрогенів надниркових залоз (синдром Кушинга, аденома або карцинома наднирників), а також прийом деяких медикаментів (даназол, анаболічні стероїди) і деякі інші гормональні порушення (гіперпролактинемія, гіпотиреоз). Так як андростендіон продукується і клітинами надниркових залоз, і клітинами статевих залоз, це дослідження не застосовується для диференціальної діагностики причини вірілізації. Тому при високому рівні андростендіону проводять додаткові лабораторні та інструментальні дослідження, щоб встановити джерело підвищеної секреції андрогенів. Визначення рівня андростендіону показано при підозрі на вроджену гіперплазію наднирників у немовлят і дітей раннього віку. Ці відносно рідкісні синдроми дефіциту ферментів синтезу стероїдних гормонів (частіше 21-бета-гідроксилази, більш рідкісний варіант – 11-бета-гідроксилази) характеризуються недостатньою продукцією альдостерону і кортизолу, але значним підвищенням рівня дегідроепіандростерону, андростендіону і тестостерону. У клінічній картині вродженої гіперплазії наднирників переважають симптоми гіперандрогенії: наявність у дитини генетично жіночої статі зовнішніх статевих структур, що володіють як жіночими, так і чоловічими ознаками.
Чутливість тесту для діагностики “вірілізуючих” синдромів максимальна при дослідженні зразків з високим вмістом андростендіону і знижується при дослідженні зразків, отриманих від пацієнтів з низькою концентрацією андрогенів (діти, жінки в постменопаузальному періоді, чоловіки з первинним гіпогонадизмом).
Тест характеризується високою специфічністю (наближається до 100%), однак можлива перехресна реакція реагентів з деякими іншими андрогенами (дегідроепіандростерон-сульфатом і дигідротестостероном), що може призводити до отримання більш високих показників.
Подібно до інших статевих гормонів, велика частина андростендіону знаходиться в сироватці крові у зв’язаному стані (кон’югованого, сульфатовано, пов’язано з андроген-глобуліном), тобто неактивна. Частка активного гормону залежить від фізіологічного стану організму, прийому деяких лікарських препаратів, наявності супутньої патології. У нормі лише третина загальної кількості андростендіону присутня у вільному стані і відповідальна за ефекти, що проявляються в органах-мішенях. Дослідження дозволяє визначити загальну кількість андростендіону в сироватці крові, при цьому не оцінюється окремо активна і зв’язана фракція гормону. Крім того, ефекти андростендіону можуть модифікуватися при взаємодії цього гормону з іншими андрогенами і антиандрогенами на рівні зв’язування зі специфічними рецепторами. Тому результат тесту не завжди корелює зі ступенем вираженості клінічних проявів гіперандрогенії. Іншими словами, дослідження дозволяє оцінити концентрацію гормону, але не його біоактивность в організмі.
Інтерпретацію результатів аналізу слід проводити з урахуванням додаткових лабораторних даних про гормональний фон пацієнта.