Підвищення активності панкреатичної амілази в крові без зміни активності слинної амілази служить підтвердженням патології підшлункової залози. Наприклад, при гострому панкреатиті її активність в крові може збільшуватися до 90% від загальної активності амілази.
Для діагностики панкреатиту в післяопераційному періоді, коли підвищена активність загальної амілази.
При підозрі на патологію слинних залоз, яєчників або бронхів.
При підтвердженні діагнозу “гострий” або “хронічний панкреатит”.
При підозрі на захворювання слинних залоз і яєчників.
Не вживати їжу протягом 12 годин перед здачею аналізу.
Виключити фізичне та емоційне перенапруження за 30 хвилин до дослідження.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Амілаза – травний фермент, який здатний розщеплювати вуглеводи. Найбільша кількість амілази міститься в слинних і підшлунковій залозах. Амілаза, яка виробляється в підшлунковій залозі, – панкреатична амілаза (P-тип) – входить до складу панкреатичного соку. З підшлункової залози панкреатичний сік, що містить ліпазу, через панкреатичний протік потрапляє в дванадцятипалу кишку, де допомагає переварити їжу.
Амілаза слинних залоз – слинна амілаза (S-тип) – здійснює перетворення крохмалю їжі в ротовій порожнині.
У нормі в крові циркулює невелика кількість амілази. При цьому близько 60% становить слинна амілаза (S-тип), а решта 40% – панкреатична амілаза.
Коли відбувається пошкодження підшлункової залози, як при панкреатиті, або якщо панкреатичний протік блокується каменем або пухлиною, панкреатична амілаза (P-тип) починає в більших кількостях потрапляти в кровотік. Підвищення активності слинної амілази при цьому не відбувається.