Для визначення можливого резусу-конфлікту між матір’ю і плодом. Якщо визначається його висока ймовірність, жінці призначаються ін’єкції сироватки, що містить антирезус-імуноглобулін, який зв’язується з еритроцитами плоду і “приховує” їх від імунної системи матері, що перешкоджає виробленню антитіл до еритроцитів плода. Щоб підібрати донора для безпечного переливання крові. Важливо переконатися, що донорська кров сумісна з кров’ю реципієнта. Якщо в донорської крові або її компонентів є антитіла до білку, що міститься на еритроцитах реципієнта, може розвинутися важка трансфузионная реакція, викликана руйнуванням еритроцитів в судинному руслі. В даний час дозволено переливання тільки тієї крові, яка збігається з групи і по резус-фактору у донора і у реципієнта.
При вагітності, щоб підтвердити групу крові, резус-фактор і антирезусні антитіла жінки. Ця інформація має величезне значення при веденні вагітності.
При донорство крові. Найчастіше переливання крові необхідно при:
-анемії,
-кровотечі, що виникла у пацієнта під час або після операції,
-важких травмах,
-значних крововтратах,
-онкологічних захворюваннях і побічні ефекти хіміотерапії,
-порушення згортання крові, зокрема гемофілії.
Виключити з раціону жирну їжу за 24 години до дослідження.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження
Група крові АВO – це система, яка відображає наявність або відсутність антигенів на поверхні еритроцитів і антитіл в плазмі крові. ABO (читається як “а-бе-нуль”) є найпоширенішою системою груп крові в Україні.
Еритроцити на своїй поверхні несуть сигнальні молекули – антигени – аглютиногени. Двома основними антигенами, вбудованими в молекулу еритроцитів, є А і В. Групи крові визначаються на підставі наявності або відсутності цих антигенів. Кров людей, у яких на еритроцитах присутній антиген А, відноситься до другої групи – A (II), кров тих, у кого на еритроцитах – антиген В, відноситься до третьої групи – B (III). Якщо на еритроцитах присутні і антигени А, і антигени В – це четверта група – AB (IV). Буває і так, що в крові на еритроцитах не визначається жодного з цих антигенів – тоді це перша група – O (I).
У нормі організм виробляє антитіла проти тих антигенів (А або В), яких немає на еритроцитах – це аглютиніни знаходяться в плазмі крові. Тобто у осіб з другою групою крові – А (II) – на еритроцитах присутні антигени A, а в плазмі міститимуться антитіла до антигенів В – позначаються як анти-B (бета-аглютинін). Так як однойменні антигени (аглютиногени) на поверхні еритроцитів і аглютиніни в плазмі (A і альфа, B і бета) вступають один з одним в реакцію і приводять до “склеювання” еритроцитів, вони не можуть міститися в крові в однієї людини.
Відкриття групової системи ABO дозволило зрозуміти, чому переливання крові іноді відбувалося вдало, а іноді викликало важкі ускладнення. Було сформульовано поняття сумісності груп крові. Наприклад, якщо людині з другою групою крові – А (II), яка містить антитіла до антигену В, перелити третю групу крові – B (III), відбудеться реакція між антигенами і антитілами, яка приведе до склеювання і руйнування еритроцитів і може мати важкі наслідки аж до летального результату. Тому групи крові при переливанні обов’язково повинні бути сумісні.
Група крові визначається за наявністю або відсутністю склеювання еритроцитів з використанням сироваток, що містять стандартні антигени і антитіла.
У центрах переливання крові на пакетах з кров’ю або з її компонентами, отриманими від донорів, позначається “O (I)”, “A (II)”, “B (III)” або “AB (IV)”, що дозволяє швидко знайти кров потрібної групи, коли вона потрібна.
Резус-фактор – це білок, що знаходиться на поверхні еритроцитів у деяких людей. Кров тих, у кого він є, називають резус-позитивною, у кого немає – резус-негативною. Наявність або відсутність цього білка є індивідуальною особливістю, а не патологією. Позитивний резус-фактор зустрічається у 85% людей, відповідно, негативний – у 15%.
Особливе значення резус-фактор має під час вагітності. Якщо у матері позитивний резус, то її кров буде в будь-якому випадку сумісна з кров’ю дитини, якщо негативний – можливі варіанти: в тому випадку, коли у батька дитини теж негативний резус-фактор, кров матері буде сумісна з кров’ю плоду, тому що і дитина успадкує негативний резус, коли ж у батька позитивний резус-фактор, а у матері негативний, з імовірністю в 50% може виникнути несумісність крові матері і дитини – резус-конфлікт, який загрожує ускладненнями.
Відбувається це таким чином: коли кров плода потрапляє в кровотік матері, на його позитивний резус в її організмі починають вироблятися антитіла, так як білки на молекулах еритроцитів сприймаються організмом матері як щось чужорідне. Це не небезпечно для жінки, проте антитіла через плаценту проникають в кровотік плоду, що загрожує йому негативними наслідками: антитіла “приклеюються” до еритроцитів плода і можуть викликати їх злипання. Цей процес називається гемолізом. Гемоліз під час вагітності може призвести до порушень розвитку плода і в деяких випадках до викидня, а після народження – до так званої гемолітичної жовтяниці новонароджених, при якій в крові немовляти руйнується значна кількість еритроцитів. При цьому шкіра новонародженого жовтіє, так як продукти розпаду еритроцитів пофарбовані саме в жовтий колір. Найчастіше уражається головний мозок, може розвинутися водянка. У важких випадках немовляті потрібно переливання крові.