Для виявлення гострих і хронічних форм лямбліозу.
Для виявлення паразитоносіїв.
Для диференціальної діагностики (поряд з іншими тестами) при захворюваннях, що протікають з подібними симптомами, таких як бактеріальна або вірусна діарея, запальні захворювання кишечника, порушення всмоктування, деякі ендокринні розлади, стрес.
При діареї невстановленого походження.
При хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
При дисбактеріозі кишечника.
При гіпотрофії, відставанні у фізичному розвитку.
При шкірних захворюваннях: дерматиті, кропивниці, екземі, нейродерматиті.
При імунодефіцитних станах.
При обструктивних бронхітах і бронхіальній астмі.
При алергії невстановленої етіології.
При обстеженні осіб, які контактували з хворим на лямбліоз або з паразитоносіїв.
Не вживати їжу протягом 2-3 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Giardia lamblia – це найпростіші, що паразитують в тонкій кишці і іноді в жовчному міхурі і викликають лямбліоз. Вони можуть існувати в вегетативній формі (трофозоїти) і в формі цист. Коли цисти проникають всередину організму, з них вивільняються трофозоїти, здатні до розмноження і заселення тонкого кишечника. При певних умовах, частина трофозоїтів знову утворює цисти, які виділяються з фекаліями в зовнішнє середовище.
Шлях передачі інфекції – фекально-оральний, через заражену цистами лямблій воду або їжу, а також через забруднені руки та побутові предмети. Джерело інфекції – хвора лямбліозом людина або безсимптомний носій. Інкубаційний період складає 3-42 дні. При даній інфекції переважають симптоми діареї: болі, здуття і бурчання в животі, підвищене газоутворення, часті жовтуваті водянисті випорожнення з неприємним запахом, збільшення кількості неперетравлених жирів в калі через порушення всмоктування жирів, іноді втрата апетиту і блювота. До “позакишкових” проявів лямбліозу відносяться різні алергодерматози, артрит і риніт. Лямбліоз може протікати безсимптомно з ліквідацією збудника через 1-3 місяці.
Найбільш схильні до захворювання діти (особливо у віці від 1 року до 4 років). У них інфекція протікає особливо важко, іноді з дефіцитом маси тіла. До групи високого ризику по зараженню лямбліозом також відносяться мандрівники, люди з низьким рівнем гігієни та соціальним статусом, ті, хто перебуває в установах закритого типу (лікарнях, будинках престарілих, в’язницях), сексуально активні гомосексуалісти, пацієнти з імунодефіцитами і мальабсорбцією, а також представники деяких професій (працівники зоопарків, тварин розплідників і т. д.).
У відповідь на лямблії, імунною системою виробляються специфічні імуноглобуліни (A, M, G). Найпершими з’являються IgM (на 10-14-й день після зараження), потім – IgG, які присутні в крові практично на всіх стадіях лямбліозу, їх рівень знижується через 1-2 місяці після загибелі паразита.