Для комплексної лабораторної діагностики інфікування S. рyogenes групи А та S. agalactiae групи В
Для підтвердження діагнозу “стрептококова інфекція”.
Для диференціальної діагностики (поряд з іншими дослідженнями) з захворюваннями, що протікають зі схожою симптоматикою.
Для оцінки ефективності проведеної антибактеріальної терапії проти збудників S. рyogenes групи А та S. agalactiae групи В
Для діагностики безсимптомного носійства S. рyogenes групи А та S. agalactiae групи В.
При симптомах гострого фарингіту, тонзиліту, тонзилофарингіту: лихоманка, біль при ковтанні, набряк і еритема слизової зіву, гнійні виділення з поверхні мигдалин, хворобливий регіонарний лімфаденіт.
При підозрі на розвиток ускладнень, викликаних інфікуванням S. рyogenes групи А та S. agalactiae групи В: отит, гостра ревматична лихоманка, ревматична хвороба серця, пневмонія, гострий гломерулонефрит, міокардит, ендокардит, стрептодермія, остеомієліт, целюліт, сепсис, септичний артрит.
При обстеженні пацієнта з рецидивуючим фарингітом.
При обстеженні членів сім’ї пацієнта з частими рецидивами гострого стрептококового фарингіту.
При підозрі на стрептококову інфекцію або безсимптомне бактеріоносійство.
При внутрішньолікарняних інфекціях.
При проведенні антибактеріальної терапії стрептококової інфекції.
У деяких випадках з профілактичною метою перед госпіталізацією в стаціонар.
За 3-4 години до взяття мазків з ротоглотки (зіву) не вживати їжу, не пити, не чистити зуби, не полоскати рот / горло, чи не жувати жувальну гумку, не курити. За 3-4 години до взяття мазків з носа не закапувати краплі / спреї і не промивати ніс. Взяття мазків оптимально виконувати вранці, відразу після нічного сну.
Бета (β)-гемолітичні стрептококи групи А (піогенний стрептокок, S. pyogenes) та групи B (Str. agalactiae) є грампозитивними нерухомими бактеріями, які мають гемолітичну активність, тобто здатністю викликати руйнування еритроцитів. Патогенетичну дію мікроорганізмів пов’язують з можливістю продукції токсинів: гемолізину, стрептолізину, стрептокінази А і В, гіалуронідази, дезоксирибонуклеази. Інфекція, спричинена стрептококами, передається переважно повітряно-крапельним, контактним і харчовим шляхами передачі.
Інфікування даними збудниками може призводити до розвитку великого спектру захворювань, таких як тонзиліт, фарингіт, тонзилофарингіт (ангіна), отит, гостра ревматична лихоманка, ревматична хвороба серця, пневмонія, гострий гломерулонефрит, міокардит, ендокардит, стрептодермія, остеомієліт, целюліт, сепсис септичний артрит.
Діагностика інфікування заснована на клінічних, анамнестичних даних, результати змін в клінічному аналізі крові і підтверджується лабораторними методами. В клінічній лабораторній діагностиці застосовують кілька методів: бактеріологічний метод для виявлення росту колоній мікроорганізму; метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) – для виявлення генетичного матеріалу збудника.
Бактеріологічне обстеження являє собою посів отриманого біоматеріалу на специфічні діагностичні поживні середовища. Він є першим етапом діагностики, використовується для підтвердження діагнозу “стрептококова інфекція”, дозволяє виявляти збудників тільки на ранніх термінах захворювання, також застосовується для оцінки ефективності проведеної антибактеріальної терапії проти збудника. Результат даного обстеження може бути оцінений тільки через кілька діб, після посіву, що може затримати своєчасну постановку вірного діагнозу і призначення адекватної терапії.