Щоб визначити схильність пацієнта до кровотеч (в комплексі передопераційних процедур).
Для діагностики гемофілії.
З метою контролю за гепарин-антикоагулянтною терапією.
Для діагностики глибокої гіпофібриногенемії, дисфібріногенемїі і порушень полімеризації фібрин-мономерів.
Щоб з’ясувати причину звичного невиношування вагітності.
Щоб оцінити ризик розвитку ДВС-синдрому, діагностувати його і контролювати його лікування.
Щоб оцінити ризик артеріальних тромбозів.
Якщо у пацієнта кровотеча або синець невідомого походження, тромбоемболізм або розсіяне внутрішньосудинне зсідання, яке може викликати і кровотечу, і утворення тромбів.
При проведенні гепаринової терапії.
У комплексі доопераційного обстеження на виявлення схильності організму до кровотеч, особливо якщо передбачувана операція пов’язана з великою втратою крові або в клінічній історії пацієнта вказані більш ранні кровотечі.
При лікуванні інфаркту міокарда.
При захворюваннях печінки: цирозі, хронічному активному гепатиті, обструктивних захворюваннях печінки, гепатомах.
При двох і більше мимовільних переривання вагітності в терміні до 22 тижнів.
При захворюваннях, що супроводжуються високим ризиком розвитку ДВС-синдрому: важких інфекційних захворюваннях, гострих і хронічних лейкозах, ускладненнях вагітності та пологів, важко протікаючих аутоімунних захворюваннях.
При наявних факторах ризику артеріальних тромбозів: високої концентрації гомоцистеїну і С-реактивного білка.
Виключити з раціону жирну їжу за 24 години до дослідження.
Виключити фізичне та емоційне перенапруження за 30 хвилин до дослідження.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Система гемостазу складається з багатьох біологічних речовин і біохімічних механізмів, які забезпечують збереження рідкого стану крові, попереджають і припиняють кровотечі. Вона підтримує баланс між факторами згортання крові. Значні порушення компенсаторних механізмів гемостазу проявляються процесами гіперкоагуляції (надмірним тромбоутворенням) або гіпокоагуляції (кровотечею), які можуть загрожувати життю і здоров’ю пацієнта.
До складу цього комплексу входять такі показники, як:
Тромбіновий час – це час, необхідний для формування фібринового згустку при додаванні до плазми тромбіну – ферменту (фактор IIа), що з’являється в результаті взаємодії факторів згортання крові при пошкодженні судини. Тромбін необхідний для заключного етапу коагуляційного каскаду – перетворення молекули фібриногену в нерозчинний фібрин, який здатний полімеризуватися і утворювати стабільний фібриновий згусток, що забезпечує зупинку кровотечі при пошкодженні дрібних і середніх судин і містить крім полімерів фібрину, клітинні елементи – тромбоцити і еритроцити. Якісні або кількісні зміни фібриногену призводять до недостатньої / надлишкової продукції фібрину, що проявляється підвищеною кровоточивістю або схильністю до тромбозів.
Фібриноген за міжнародною номенклатурою – фактор I (перший) згортання плазми крові. Він виробляється печінкою і надходить в кров разом з кількома іншими речовинами, що впливають на її згортання.
Якщо кровоносна судина або тканина пошкоджені, в організмі починається гемостаз, або згортання крові, наслідком чого є поява кров’яного згустку (тромбу), який сприяє уповільненню, а потім і припиненню кровотечі. В процесі цього виникають нитки білка, звані фібрином. Вони переплітаються, утворюючи фібринову сітку, яка разом з тромбоцитами сприяє утворенню тромбу, який залишається на місці пошкодження судини до його повного загоєння.
При достатній кількості тромбоцитів кожен з коагуляційних факторів повинен діяти правильно для того, щоб забезпечити утворення стабільного кров’яного згустку. Недостатня кількість або неправильна взаємодія цих факторів може призвести до кровотечі або до тромбозу.
Активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) характеризує внутрішній шлях згортання крові. АЧТЧ це час, протягом якого формується згусток в зразку плазми крові, після додавання до неї спеціальних активаторів цього процесу. Таким чином оцінюється ступінь впливу факторів згортання крові на утворення тромбу.
Збільшення тривалості АЧТЧ пов’язано з підвищеним ризиком кровотеч, зменшення – з тромбозом. Даний показник окремо використовують для контролю терапії прямими антикоагулянтами (гепарином).
Протромбіновий індекс дозволяє оцінити стан зовнішнього шляху згортання крові. ПТІ розраховується як відношення стандартного протромбінового часу (часу згортання контрольної плазми після додавання тканинного тромбопластину) до часу згортання плазми, вираженого у відсотках. МНВ – це стандартизований відповідно до міжнародних рекомендацій показник протромбінового тесту. Він обчислюється за формулою: МНВ = (протромбіновий час пацієнта / протромбіновий час контролю) х МІЧ, де МІЧ (міжнародний індекс чутливості) – коефіцієнт чутливості тромбопластину щодо міжнародного стандарту. МНВ і ПТІ обернено пропорційні показники, тобто підвищення МНВ відповідає зниженню ПТІ у пацієнта і навпаки.
D-димер – білковий фрагмент, який утворюється в результаті розпаду кров’яного згустку. Тромби можуть виникати не тільки в місці пошкодження тканин або судин, а й усередині судин при наявності певних до цього факторів: пошкодження внутрішнього вистилання судин різними ендогенними і екзогенними речовинами і антитілами, порушення локальної гемодинаміки – застій крові, наявність турбулентних потоків. Тромби в судинах зустрічаються при багатьох захворюваннях: варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, миготлива аритмія, ускладнений перебіг інфекційних захворювань, ускладнення після проведеного хірургічного втручання. Організм при тромбозі запускає механізми, що сприяють руйнуванню тромбів, в ході їх роботи фібрин починає руйнуватися плазміногеном і утворюються D-димери. Таким чином, кількість D-димерів в крові вказує на активність процесів руйнування тромбів і побічно дозволяє оцінити активність тромбоутворення. Найбільш часто даний тест використовують для діагностики синдрому ДВС (ДВС), а також для моніторингу терапії тромбозів антикоагулянтами (наприклад, гепарином).