Для виявлення збудника і визначення стадії специфічного інфекційного процесу.
При наявності клініки ураження шлунково-кишкового тракту (біль в епігастральній ділянці, диспепсичні розлади і т.д.).
При визначенні стадії специфічного інфекційного процесу.
Не вживати їжу протягом 2-3 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.
Helicobacter pylori, виявлена в 1982 році, є найбільш часто зустрічається хронічної бактеріальної інфекцією в країнах, що розвиваються (поширеність до 90%, в розвинених країнах – менше 40%). За останні три десятиліття лікуванні інфекції Helicobacter pylori призвело до зсуву парадигми в клінічній медицині з величезним впливом на повсякденну практику. Дана інфекція визнається основним патогенним фактором при виразковій хворобі і хронічних гастритах, крім цього, вона є основним чинником ризику розвитку раку шлунка у цих пацієнтів. Також наявність Helicobacter pylori підвищує ризик розвитку раку товстої кишки, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, залізодефіцитної анемії, дефіциту вітаміну В12, нейродегенеративних розладів і метаболічного синдрому.
Передбачається, що зараження Helicobacter pylori відбувається в основному в дитячому віці і залишається довічно (якщо не буде проведена ерадикація). Також передбачається, що інфікування безпосередньо пов’язано з гігієною, санітарними умовами населення, соціально-економічними факторами, так, в країнах, що розвиваються частка інфікованих дітей досягає 90% і більше, тоді як в розвинених країнах – 1,2-12,2%.
Інфікування Helicobacter pylori визначається декількома способами: неінвазивними (визначення титру антитіл до антигенів Helicobacter pylori, уреазний дихальний тест) і інвазивними (при фіброгастродуоденоскопії проводиться біопсія тканин, зразок якої піддається на тест наявності уреази, антигенів Helicobacter pylori, гістологічного і культуральному досліджень).
Антитіла IgM до Helicobacter pylori визначаються через кілька днів після початку захворювання, досягають піку в проміжку 1-4 тижнів, а потім знижуються. Варто відзначити, що наявність антитіл IgM говорить про наявність гострого інфекційного процесу, проте їх низькі значення – це ще не ознака відсутності захворювання, а можливо, ознака хронічного запалення. Для більш точної діагностики використовують комплексний аналіз на імуноглобуліни M, G і A.