Замовити дзвінок

    Виникли труднощі з вибором? Необхідна консультація? Залиш контакти і кваліфікований фахівець з радістю допоможе тобі з вибором.

    Авідність IgG до капсидного антигену вірусу Епштейна-Барр

    Синоніми: Епштейна-Барр вірус. EBV. Мононуклеоз. Інфекційний мононуклеоз.

    В кошик за 
    free shipping
    Виїзд медичної сестри - БЕЗКОШТОВНО*
    *при замовленні аналізів від 500 грн
    Вартість забору біоматеріалу - 45грн

    Товарів, відповідних вашому запиту, не знайдено.

    Навіщо цей тест?

    Для діагностики інфекційного мононуклеозу і оцінки стадії інфекції.
    Для диференціальної діагностики герпетичних інфекцій.
    Для диференціальної діагностики при ангінах і тонзилітах.
    Для виявлення реактивації вірусу Епштейна – Барр при трансплантації органів і тканин.

    У яких випадках призначають?

    При клінічних (гепатоспленомегалія, тонзилофарингіт, припухлість білящелепних і шийних лімфатичних вузлів) і лабораторних (атипові лімфоцити в периферичної крові) ознаках інфекційного мононуклеозу.
    При сумнівних результатах ІФА-тесту, а також на додаток і для підтвердження результатів.
    При ВІЛ-інфекції.
    При проведенні імуносупресивної терапії після трансплантації органів або кісткового мозку.

    Підготовка до тестування

    Не вживати їжу протягом 2-3 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.
    Не палити протягом 30 хвилин до дослідження.

    Інформація про тест

    Вірус Епштейна – Барр (EBV) відноситься до сімейства герпес-вірусів (Herpesviridae) людини четвертої групи. Він являє собою ДНКсодержащій лімфопроліферативний вірус. Його основною особливістю є здатність репліцируватися переважно в В-лімфоцитах без подальшого руйнування клітин. Крім цього, вірус може інфікувати Т-лімфоцити і епітеліальні клітини. До основних антигенів вірусу ставляться предранній антиген (IEA), ранній антиген (ЕA), антиген вірусного капсида (VCA), ядерний антиген (EBNA-1) і мембранний антиген (MA).
    Джерелом інфекції є хвора людина або вірусоносій. Шлях передачі вірусу переважно повітряно-крапельний. У 90-95% населення деяких країн виявляються антитіла до антигенів вірусу, що свідчить про попереднє інфікуванні вірусом. Гостра інфекція зазвичай протікає безсимптомно у дітей з нормально функціонуючою імунною системою, клінічно проявляючись у вигляді інфекційного мононуклеозу у 30-50% імунокомпетентних підлітків і дорослих. При патологіях імунної системи, імунодефіцитних станах, при застосуванні імуносупресивних препаратів можливий розвиток різноманітних патологічних процесів і захворювань, викликаних Епштейна – Барр – вірусом. У таких хворих присутність вірусу асоційоване з розвитком різних лімфопроліферативних порушень і деяких онкологічних процесів, що включають лімфому Беркітта, назофарингеального карциному, лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна), В-клітинну лімфому. Також вірус виявляється у пацієнтів при деяких аутоімунних захворюваннях, синдромі хронічної втоми.
    Інфекційний мононуклеоз – це гостре вірусне захворювання, причиною якого є вірус Епштейна – Барр. В основному захворювання реєструється у дітей і осіб молодого віку, до 35 років. Інкубаційний період захворювання складає в середньому 5-14 днів, іноді до 30 днів. До клінічних проявів захворювання відносяться лихоманка, головний біль, ураження зіва, піднебінних, глоткових мигдалин, лімфатичних вузлів (лімфаденопатія), збільшення печінки і селезінки. Захворювання може протікати в легкій, середньої тяжкості та тяжкій формі. До ускладнень інфекційного мононуклеозу відносяться отити, синусити, паратонзиліти, пневмонії, гепатити. Але іноді можуть зустрічатися розриви селезінки, гостра печінкова недостатність, гостра гемолітична анемія, тромбоцитопенія, міокардит, неврит, менінгіт, менінгоенцефаліт. У рідкісних випадках розвивається хронічна активна інфекція, при якій симптоми захворювання зберігаються протягом більш ніж шести місяців після первинного інфікування вірусом Епштейна – Барр.
    У пацієнтів з патологією імунної системи, імунодефіцитними станами (в тому числі при ВІЛ-інфекції), при лікуванні імуносупресивними препаратами можливий розвиток реактивації інфекції. При цьому можуть розвиватися важкі злоякісні лімфопроліферативні захворювання, зокрема лімфома Беркітта. При даній патології розвивається ураження периферичних, внутрішньогрудних, заочеревинних лімфатичних вузлів, відзначається лихоманка, ураження внутрішніх органів, втрата маси тіла, гемолітична анемія, тромбоцитопенія. Захворювання характеризується злоякісним перебігом і швидкою генералізацією процесу.
    Діагностика вірусної інфекції, викликаної вірусом Епштейна – Барр, і представлених захворювань заснована на поєднанні клінічного перебігу захворювання та лабораторних методів діагностики.
    Серологічна діагностика заснована на виявленні антитіл до антигенів вірусу. До основних антитіл відносяться антитіла до предраннему і раннього антигену (анти-IEA, анти-ЕA), антитіла до вірусного капсидному антгену (анти-VCA) і ядерних антигенів (зокрема, анти-EBNA-1). При первинному інфікуванні утворюються антитіла до ЕA і VCA антигенів. Антитіла до VCA антигену переважно поділяються на анти-VCA р23 і p18. При гострій інфекції в крові виявляються анти-VCA антитіла класу IgM. Вони досягають максимальної концентрації в плазмі крові на 3-му тижні захворювання і зникають до 4-6-му тижні. Антитіла класу IgG до VCA-антигену з’являються пізніше, досягаючи максимуму через 2-4 тижні після інфікування, згодом знижуючись, але не зникаючи. Вони зберігаються протягом усього подальшого життя людини. При реактивації хронічної інфекції рівень анти-VCA класу IgG знову може наростати. Антитіла до EBNA антигену, як правило, не виявляються в гострій стадії інфекції. Вони з’являються в крові не раніше 6-8-го тижня захворювання, частіше через 2-4 місяці після появи перших симптомів, зберігаються довічно і є діагностичним маркером латентної форми інфекції.
    Крім визначення представлених антитіл, в діагностиці інфекції, викликаної вірусом Епштейна – Барр, застосовується визначення авідності антитіл класу IgG до VCA-антигену. Авідність антитіл характеризує міцність зв’язування специфічних антитіл з антигенами збудника. Це дозволяє визначити ступінь ефективності специфічної взаємодії між молекулами антитіл і антигенів, швидкість утворення імунних комплексів і повноту нейтралізації антигенів. Визначення авідності антитіл класу IgG необхідно для оцінки тривалості первинної інфекції та диференціальної діагностики гострої і перенесеної інфекції. Це пов’язано з тим, що в перші три-чотири місяці після інфікування синтезуються антитіла з низькою авідності, тобто мають слабку міцність зв’язування антигенів. Потім починається вироблення антитіл з прикордонної (середньої) авідності і високоавідних антитіл. Низькоавідних антитіла свідчать про первинному інфікуванні і інфекції протягом останніх трьох-чотирьох місяців. Виявлення антитіл із середньою авідності свідчить про присутність антитіл як з низькою, так і з високою авідності. Визначення антитіл з високою авідності свідчить про давність перенесеної інфекції не менше трьох-чотирьох місяців назад до моменту дослідження. Антитіла з високою авідності також визначаються в період реактивації (загострення) інфекції.
    Важливо відзначити, що дослідження проводиться при позитивних результатах виявлення антитіл до VCA антигену класу IgG. Для достовірного виявлення термінів і тривалості інфікування необхідне поєднання виявлення антитіл до різних антигенів. У новонароджених дітей в перші шість місяців життя можливе виявлення в крові материнських антитіл класу IgG, що робить скрутним і в ряді випадків недоцільним проведення даного дослідження на авідність.

    Розкрити

    Додай до кошику всього за

    Виїзд медичної сестри - БЕЗКОШТОВНО*
    *при замовленні аналізів від 500 грн
    Вартість забору біоматеріалу - 45грн

    Додати у кошик

      Отримати допомогу

      Виникли труднощі з вибором? Необхідна консультація? Залиш контакти і кваліфікований фахівець з радістю допоможе тобі з вибором.